When We Two Parted - PROJECT LA

When, when we two parted

In silence and tears,

Half broken-hearted

To sever for years,

Pale grew your cheek and cold,

Colder your kiss;

Truly that hour foretold

Sorrow to this.

The dew of the morning

Sunk chill on my brow--

It felt like the warning

Of what I feel now.

Your vows are all broken,

And light is your fame;

I hear your name spoken,

And share in its shame.

They name you before me,

A knell to mine ear;

A shudder comes o’er me--

Why wert thou so dear?

They know not I knew you,

Who knew you so well--

Long I shall rue you,

Too deeply to tell.

Oh memory torture me no more,

The present’s all overcast;

My hope of future bliss are over,

In mercy veil the past.

In secret we met--

In silence I grieve,

That your heart could forget,

Your spirit deceive.

How should I greet you?--

With silence and tears.

If I should meet you

After long, long years.

The dew of the morning

Sunk chill on my brow--

It felt like the warning

Of what I feel now.

Your vows are all broken,

And light is your fame;

I hear your name spoken,

And share in its shame.

They name you before me,

A knell to mine ear;

A shudder comes o’er me--

Why wert thou so dear?

They know not I knew you,

Who knew you so well--

Long I shall rue you,

Too deeply to tell.

Past pleasure doubles present pain,

To sorrow adds regret,

Regret and hope are both in vain,

I ask but to — forget…

Past pleasure doubles present pain,

To sorrow adds regret,

Regret and hope are both in vain,

I ask but to — forget…

Коли, коли ми розлучилися

У тиші та сльозах,

Наполовину з розбитим серцем

Розірвати роками,

Зблідла твоя щока і холодна,

Холодніше твій поцілунок;

Воістину та година передрікала

Шкода через це.

Ранкова роса

Холод на моєму чолі...

Це схоже на попередження

Те, що я відчуваю зараз.

Всі твої клятви порушені,

І світло — твоя слава;

Я чую, як твоє ім’я вимовляють,

І брати участь у її ганьбі.

Вони переді мною називають тебе,

дзвіночок до мого вуха;

Тремтіння приходить до мене...

Чому ти був такий дорогий?

Вони не знають, що я знав тебе,

Хто тебе так добре знав...

Довго я буду сумувати за тобою,

Занадто глибоко , щоб розповідати.

О, пам'ять більше не мучить мене,

Теперішнє все похмуре;

Моя надія на майбутнє блаженство закінчилася,

Милосердя вуалі минуле.

Таємно ми зустрілися--

У тиші я сумую,

Щоб твоє серце могло забути,

Ваш дух обманює.

Як я маю привітати вас?--

З мовчанням і сльозами.

Якщо я познайомлюсь із вами

Після довгих, довгих років.

Ранкова роса

Холод на моєму чолі...

Це схоже на попередження

Те, що я відчуваю зараз.

Всі твої клятви порушені,

І світло — твоя слава;

Я чую, як твоє ім’я вимовляють,

І брати участь у її ганьбі.

Вони переді мною називають тебе,

дзвіночок до мого вуха;

Тремтіння приходить до мене...

Чому ти був такий дорогий?

Вони не знають, що я знав тебе,

Хто тебе так добре знав...

Довго я буду сумувати за тобою,

Занадто глибоко , щоб розповідати.

Минуле задоволення подвоює теперішній біль,

Щоб смуток додає жаль,

І жаль, і надія марні,

Я прошу, але — забути…

Минуле задоволення подвоює теперішній біль,

Щоб смуток додає жаль,

І жаль, і надія марні,

Я прошу, але — забути…