At the Dream's Door - Priscilla Hernandez

Oh please… please… do not forget me

I dread to think I’ll cease to exist

Please, please… do not discard me

I know somehow I shall persist

‘Cause I cannot hatch into that

Ominous barren land

Where you rid of all the things

That your mind has banned

Will I emerge as butterfly

Into the vibrant daylight?

Or am I doomed to be the moth

As colourless as before?

Just like a thought that dies

At the dreams door

So grab me

You know I’m not meant to last

Then plot me

And make me live

So grab me

You know I’m not meant to last

Then plot me

And make me live

´Cause I cannot stay within

This motionless netherworld

Within my chrysalis cold

Like a thought that dies

At the dreams door

That dies at the dreams door

I could have been all that I’m not anymore

So grab me

You know I’m not meant to last

Then plot me and make me live

So please… please… do not forget me!

О, будь ласка… будь ласка… не забувайте мене

Я боюся подумати, що перестану існувати

Будь ласка, будь ласка… не відкидайте мене

Я знаю, що якось буду наполягати

Тому що я не можу врахувати це

Зловісна безплідна земля

Де ви позбавляєтеся всього

Що твій розум заборонив

Чи стану я метеликом

У яскраве денне світло?

Або я приречений бути міллю

Так само безбарвно, як і раніше?

Як думка, яка вмирає

Біля дверей мрії

Тож хапай мене

Ви знаєте, що я не призначений тривати

Тоді задумай мене

І змусити мене жити

Тож хапай мене

Ви знаєте, що я не призначений тривати

Тоді задумай мене

І змусити мене жити

Тому що я не можу залишатися всередині

Цей нерухомий потойбіч

У моєму хризалісі холодно

Як думка, яка вмирає

Біля дверей мрії

Що вмирає біля дверей мрії

Я міг би бути тим, чим я більше не є

Тож хапай мене

Ви знаєте, що я не призначений тривати

Тоді задумайте мене і змусьте мене жити

Тож будь ласка… будь ласка… не забувайте мене!