Unwohl - Prezident

Im Augenblick und reflektiert von den Pfützen auf der Straße

Hat das Neonlicht der Tanke fast 'n bisschen was Sakrales

Es nieselt leicht, wie zumeist, ich fühl' mich überüberreizt

Höchstwahrscheinlich bin ich ziemlich bleich

Der Regen legt 'n' dünnen, weichen Film auf meiner Haut ab

Mein rechter Schuh schmatzt aus einem Loch, durch das er Wasser aufgesaugt hat

Die Reeboks taugen nichts, ich hoffe inständig, das Blag, das das Paar

zusammengeklebt hat, wurde hart dafür bestraft

Hab ich das gesagt?

Leise, unwillkürlich und stakkato red' ich vor mich hin, zum Glück ist g’rade

niemand auf der Straße

Die Kälte und die frische Luft pushen mich

Wie wenn man im Warmen trinkt, doch erst, wenn man nach draußen geht,

betrunken ist

Ich drück' den Fünfer fest zusamm'

Er fühlt sich warm, weich und klebrig an vom Schweiß der Innenfläche meiner

rechten Hand

Ich zahl drei Flaschen Pils damit

Ich zitter zwar, doch nicht so stark

Ich hoff', der Typ am Nachtschalter merkt es mir nicht an

Ich fühl' mich wie unter Beobachtung

Ich hoff', der Typ am Nachtschalter merkt es mir nicht an

Und ich fühl' mich nicht so wohl in meiner Haut

Ich hoff', der Typ am Nachtschalter merkt es mir nicht an

Manches was ist, behält man lieber für sich

Ich hoffe bloß, man merkt es mir nicht an

Es ist nicht einfach, doch ich nehme mich zusamm'

Ich hoffe bloß, man merkt es mir nicht an

Ich hoffe bloß, keiner uns’rer Nachbarn hat was mitgekriegt

Doch sicherlich, es war schon ziemlich laut für kurze Zeit

Ich erinnere mich kaum, worum es ging bei diesem Streit

Wie immer wohl um alles und um nichts zu gleichen Teil’n

Ich hass' es, wenn sie schreit und immer lauter wird

Wir ha’m hier schon genug Mietpartei’n, die man tagein und -aus im Hausflur hört

Wir sind nich' wie die Assis hier, das sach' ich dir

Ich lasse mir den Rachen kühl'n von der ersten Flasche Bier

Bleibe in der Küche sitzen, starr' die Wand an, atme tief durch

Trinke ganz langsam aus, es is' g’rad' so schön ruhig

Denke nach, wie bisher kann ich nicht weitermachen

Ich hätt' sie nich' anrühr'n soll’n, ich hab mich reizen lassen

Ich setz' mich zu ihr auf die Couch, der Fernseher läuft, stummgeschaltet

Ich käm' mir albern vor, mich jetz' mit ihr zu unterhalten

Sie würde kalt bleiben, starrt mich unversöhnlich an

Ich bleibe hart, mir tut es leid, ich hoff', sie merkt es mir nicht an

Doch ich fühl' mich wie unter Beobachtung

Ich bleibe hart, mir tut es leid, ich hoff', sie merkt es mir nicht an

Und ich fühl' mich nich' so wohl in meiner Haut

Ich bleibe hart, mir tut es leid, ich hoff', sie merkt es mir nicht an

So einiges, was ist, behält man lieber für sich

Ich hoffe bloß, sie merkt es mir nicht an

Und es is' nich' gerade leicht, doch ich nehme mich zusamm'

Ich hoffe bloß, sie merkt es mir nicht an

Und es is' nich' gerade leicht, doch ich nehme mich zusamm'

Ich hoffe bloß, man merkt es mir nicht an

Ich weiß, dieser Abend is' nich' rückgängig zu machen

Und ich weiß, dass ich’s weiß, aber nicht, ob’s mir bewusst ist

Wenn sie könnte, hätt' sie tausend gute Gründe mich zu hassen

Ich wünschte nur, sie würde mit mir reden, nichts zu machen

Ihre Augen sind gerötet, ich seh' die Hämatome

Meine grenzenlose Trauer wird auf kein' Verständnis stoßen

Ihr Gesicht ist ausdruckslos und ohne Farbe

Ich ruh' mich 'ne Minute aus vom Tragen, dann beginne ich zu graben

Der Boden ist schon hart, obwohl die Sonne scheint

Die ersten Nächte unter Null kommen bald

Herzrasen, Seitenstiche, doch die spür' ich erst, als es geschafft is'

Und sie sicher in der Erde und im Matsch ist

Ich decke sie mit Laub zu, nehme Abschied, geh' zum Auto, schieß' los

Fahre Schleichwege, handel wie auf Autopilot

Gehe duschen und dann schlafen, ich nehme mich zusamm'

Morgen meld' ich sie vermisst, ich hoff', sie merken mir nichts an

Ось зараз і відбивається від калюж на вулиці

Неонове світло заправки мало не має щось святе

Мріє, як зазвичай, я відчуваю перезбудження

Швидше за все, я досить блідий

Дощ створює тонку м'яку плівку на моїй шкірі

Мій правий черевик чмокає з дірки, через яку він всмоктав воду

Reeboks не годяться, я щиро сподіваюся, біда цієї пари

склеєні були за це суворо покарані

я це сказав?

Я говорю тихо, мимоволі і уривчасто сам із собою, на щастя, це зараз

нікого на вулиці

Холод і свіже повітря штовхають мене

Як пити, коли тепло, але тільки на вулицю

п'яний

Я міцно стискаю п’ятірку

Він здається теплим, м’яким і липким від поту на моїй внутрішній поверхні

права рука

Я плачу ним за три пляшки Pils

Мене тремтить, але не так сильно

Сподіваюся, хлопець за нічною партою не помітить

Я відчуваю, що за мною спостерігають

Сподіваюся, хлопець за нічною партою не помітить

І я не так комфортно почуваюся у власній шкірі

Сподіваюся, хлопець за нічною партою не помітить

Деякі речі, які є там, краще тримати при собі

Сподіваюся, ти цього не помічаєш

Це нелегко, але я беру себе в руки

Сподіваюся, ти цього не помічаєш

Я просто сподіваюся, що ніхто з наших сусідів не помітив

Але, звісно, ​​на короткий час це було досить голосно

Я майже не пам’ятаю, про що була ця суперечка

Як завжди, мабуть, за все і ні за що порівну

Я ненавиджу, коли вона кричить і стає все голосніше і голосніше

У нас тут уже достатньо квартирантів, що день у день чути в під’їзді

Ми тут не такі, як Ассі, я вам це скажу

Я дозволив першій пляшці пива охолодити моє горло

Сядьте на кухні, подивіться на стіну, глибоко вдихніть

Пий дуже повільно, зараз так гарно й тихо

Подумавши, я не можу так продовжувати

Мені не слід було її торкатися, я дозволив себе спокусити

Я сідаю з нею на диван, телевізор включений, звук вимкнений

Я почувався б дурним, спілкуючись із нею зараз

Вона залишалася холодною, дивлячись на мене без пробачення

Я залишаюся твердим, мені шкода, я сподіваюся, що вона не помітить

Але я відчуваю, що за мною спостерігають

Я залишаюся твердим, мені шкода, я сподіваюся, що вона не помітить

І я не почуваюся комфортно у своїй шкірі

Я залишаюся твердим, мені шкода, я сподіваюся, що вона не помітить

Деякі речі, які є, ви вважаєте за краще тримати при собі

Я просто сподіваюся, що вона не помітить

І це не зовсім легко, але я беру себе в руки

Я просто сподіваюся, що вона не помітить

І це не зовсім легко, але я беру себе в руки

Сподіваюся, ти цього не помічаєш

Я знаю, що цей вечір неможливо скасувати

І я знаю, що я це знаю, але не якщо я це усвідомлюю

Якби вона могла, у неї була б тисяча вагомих причин ненавидіти мене

Я просто хотів би, щоб вона говорила зі мною про те, щоб нічого не робити

Твої очі червоні, я бачу синці

Моє безмежне горе не зустріне розуміння

Її обличчя безвиразне і безбарвне

Хвилину відпочиваю від носіння, потім починаю копати

Земля вже тверда, хоч сонце світить

Незабаром перші морози

Швидке серце, бокові шви, але я відчуваю їх лише тоді, коли це зроблено

І в землі, і в багнюці їй безпечно

Накриваю їх листям, прощаюся, підходжу до машини, стріляю

Проїжджайте назад, торгуйте як на автопілоті

Йди в душ, а потім спати, я візьму себе в руки

Завтра повідомлю про зникнення, сподіваюся, вони мене не помітять