Ветер перемен - Pra(Killa'Gramm)

Катиться под откос в выгребную яму лайф твоей

Ты ведь не думала всерьез, что выпадешь с вышей лиги

Мирамистин на передок, цироз и вес от барыги

Жуткий курьёз в лоб арматурой бьют осенние блики

Ты еле тащишь домой свои холодные кости

Лицо разбито в перегной как твоя обувь от O’STIN

И всем так жаль тебя порой, признай, как мелочью горсти

Тут самый дикий перепой, поход к дьяволу в гости

И ты так ждешь этого ветра перемен,

Но наблюдаешь лишь уретру вместе с тысячью проблем

Жизнь прямо в лоб стреляет с метра, как подняться с колен?

Осень-плутовка обнажает синеву твоих вен

Зло порождает иней зла, и в мире сходишь с ума

Холодная вражда с нутром внутри раздала огня

Ветер-наждак с тебя счищает грязь для нового дня,

Но надо сильно захотеть, чтобы вернуться в себя

И видят твои глаза что выход тут лишь петля,

Но выбираться со дна легче чем пульс до нуля

И ты отнюдь не одна петля

Не жива, не мертва что в парусах корабля

Этого ветра перемен, что прогонит запах гноя

Забеременеть никем, родить без криков, без крови

Утопить себя в реке, чтобы не знать больше боли,

Но возродиться, как кремень и начать заново

Ветер перемен уносит твое горе в даль

Как сюрикен, эта боль в теле — холодная сталь

Ты налегке, птицы вольны меж оскалов и скал

В этом мирке, что так давило ветер честно украл

Катитися під укіс у вигрібну яму лайф твоєї

Ти не думала всерйоз, що випадеш з вищої ліги

Мірамістин на передок, цироз і вага від бариги

Жахливий курйоз у лоб арматурою б'ють осінні відблиски

Ти ледве тягнеш додому свої холодні кістки

Обличчя розбите в перегній як твоє взуття від O’STIN

І всім так шкода тебе часом, визнай, як дрібницею жмені

Тут найдикіший перепій, похід до диявола в гості

І ти так чекаєш цього вітру змін,

Але спостерігаєш лише уретру разом із тисячею проблем

Життя прямо в лоб стріляє з метра, як піднятися з колін?

Осінь-шахрайка оголює синяву твоїх вен

Зло породжує іней зла, і в світі сходиш з розуму

Холодна ворожнеча з внутрішньом усередині роздала вогню

Вітер-наждак з тебе зчищає бруд для нового дня,

Але треба сильно захотіти, щоб повернутися в себе

І бачать твої очі, що вихід тут лише петля,

Але вибиратися з дна легше ніж пульс до нуля

І ти аж ніяк не одна петля

Не жива, не мертва що в вітрилах корабля

Цього вітру змін, що прожене запах гною

Завагітніти ніким, народити без криків, без крові

Втопити себе в річці, щоб не знати більше болю,

Але відродитися, як кремінь і почати заново

Вітер змін забирає твоє горе в далечінь

Як сюрікен, цей біль у тілі — холодна сталь

Ти нелегко, птахи вільні між оскалів і скелів

У цьому світі, що так давило вітер чесно вкрав