Stables and Chairs - Portugal. The Man

I met a face with ring rounded pocket eyes

That shaped folded banks inside

As he shivered out thoughts

They went: «golden and pale, wind whispers, breathe New Orleans»

Through basements and racetracks met hollowed out from stretching mouths

All these thoughts were rolled onto needles

That spilled from heads, tumble like apples

Fell into the sky, that’s where they hide

Where rubies turned diamonds

Like textures, like sunshine

Behind hands arms lift into its own

Behind hands arms lift into its own

As the stadium sheds out the crowd into the streets

And out of their throats pours, tongues licking down

«What will we become?»

Rhythms fed gently in vacuums perspired

Will stay where it’s warm

Where it’s safe from the down beating drums

They went: «golden and pale, wind whispers, breathe New Orleans»

Behind hands arms lift into its own

Behind hands arms lift into its own

As the stadium sheds out the crowd into the streets

And out of their throats pours, tongues licking down

«What will we become?»

As habits pull the sleep out

Covered in the sheets that harbor rest and sunshine

As habits pull the sleep out

Covered in the sheets that harbor rest and sunshine

As the stadium sheds out the crowd into the streets

And out of their throats pours, tongues licking down

«What will we become?»

Into its own

Into its own

Into its own

Я зустрів обличчя із закругленими кишеньковими очима

Це формувало складені банки всередині

Коли він викидав думки

Вони йшли: «золотий і блідий, вітер шепоче, дихає Новим Орлеаном»

Крізь підвали та іподроми зустрічалися видовбані від тягнуться пащі

Всі ці думки були накотені на голки

Що з голів розлилося, валиться, як яблука

Упали в небо, там вони ховаються

Де рубіни перетворилися на діаманти

Як текстури, як сонце

За руки підняти руки в свої власні

За руки підняти руки в свої власні

Коли стадіон виводить натовп на вулиці

І з їхнього горла ллється, язики облизуються

«Ким ми станемо?»

Ритми, які м’яко живляться у вакуумі, випотіли

Залишиться там, де тепло

Де безпечно від ударів барабанів

Вони йшли: «золотий і блідий, вітер шепоче, дихає Новим Орлеаном»

За руки підняти руки в свої власні

За руки підняти руки в свої власні

Коли стадіон виводить натовп на вулиці

І з їхнього горла ллється, язики облизуються

«Ким ми станемо?»

Оскільки звички виривають сон

Вкриті простирадлами, які приховують відпочинок і сонце

Оскільки звички виривають сон

Вкриті простирадлами, які приховують відпочинок і сонце

Коли стадіон виводить натовп на вулиці

І з їхнього горла ллється, язики облизуються

«Ким ми станемо?»

У своє

У своє

У своє