Пуля - ПОЛЮСА

Прости, что так больно, прости, что без предупреждения

Наша встреча с тобою зависела не от меня

Мне отдали приказ и он не подлежал обсуждению

Да и что я могла — ведь я лишь осколок свинца

Но я обещаю, что ты не успеешь вспомнить

Ни огонь и ни воду и ни раскаленный металл,

Ты лишь вспомнишь в то дивное утро слов переплетенье

И улыбку…, которую ты иногда ревновал

Ложись, пусть трава тебе станет постелью

Мне так хорошо в тебе мне так легко в тебе ждать,

Когда ангелы, крылья сложив, устремятся на землю

И понесут тебя вверх и научат летать

И я обещаю, что ты не успеешь вспомнить

Ни огонь и ни воду и ни раскаленный металл,

Ты лишь вспомнишь в то дивное утро слов переплетенье

И улыбку…, которую ты иногда ревновал

Я как любовь

Как горячие волны

Всё позади, всё позади

Ангелы ждут

Двадцать неполных

Всё впереди, всё впереди

Без стука сердца я буду скучать, без стука сердца,

Без выдохов вдохов я буду сама не своя,

Но некуда деться, некуда было деться,

Да и что я могла., что я могла.

Но я обещаю, что ты не успеешь вспомнить

Ни огонь и ни воду и ни раскаленный металл,

Ты лишь вспомнишь в то дивное утро слов переплетенье

И улыбку…, которую ты иногда ревновал.

Вибач, що так боляче, вибач, що без попередження

Наша зустріч з тобою залежала не від мене

Мені віддали наказ і він не підлягав обговоренню

Та і що я могла — адже я лиш уламок свинцю

Але я обіцяю, що ти не встигнеш згадати

Ні вогонь і ні воду та ні розпечений метал,

Ти тільки згадаєш у той дивний ранок слів переплетення

І усмішку..., яку ти іноді ревнував

Лягай, нехай трава тобі стане ліжком

Мені так добре в тебе мені так легко в тебе чекати,

Коли ангели, крила склавши, кинуться на землю

І понесуть тебе вгору і навчать літати

І я обіцяю, що ти не встигаєш згадати

Ні вогонь і ні воду та ні розпечений метал,

Ти тільки згадаєш у той дивний ранок слів переплетення

І усмішку..., яку ти іноді ревнував

Я як любов

Як гарячі хвилі

Все позаду, все позаду

Ангели чекають

Двадцять неповних

Все попереду, все попереду

Без стуку серця я буду нудьгувати, без стуку серця,

Без видихів вдихів я буду сама не своя,

Але нікуди подітися, нікуди було подітися,

Так і що я могла., що я могла.

Але я обіцяю, що ти не встигнеш згадати

Ні вогонь і ні воду та ні розпечений метал,

Ти тільки згадаєш у той дивний ранок слів переплетення

І усмішку..., яку ти іноді ревнував.