Si Fuera Mia - Polo Montañez

En un cuarto azul pequeño, una mujer se levanta

Y asomándose a través de la ventana

Sin decir una palabra recostándose a la almohada

Esperando tanto amor que le hace falta

Por el brillo de sus ojos, a través de su mirada

Se le nota la necesidad de un beso

Y a la claridad del alba me provoca con su espalda

Apurando la mitad de mis deseos

Con los dedos de sus manos se abre surcos en el pelo

Como una criatura inofensiva

Y le observo cuando duerme su belleza transparente

Que la llego a comparar con una niña

El ventilador de frente, orgulloso la refresca

Siento envidia como el aire la despeina

Y sus labios casi rojos me van llenando de antojos

Y el delirio de poder estar con ella

En un cuarto tan pequeño, donde una mujer descansa

Y a la suave luz que regala la luna

Dan deseos de tenerla, de cuidarla, de quererla

Porque se que como ella no hay ninguna

Con los dedos de sus manos se abre surcos en el pelo

Como una criatura inofensiva

Y le observo cuando duerme su belleza transparente

Que la llego a comparar con una niña

El ventilador de frente, orgulloso la refresca

Siento envidia como el aire la despeina

Y sus labios casi rojos me van llenando de antojos

Y el delirio de poder estar con ella

У маленькій блакитній кімнаті стоїть жінка

І зазирає у вікно

Не сказавши жодного слова, відкинувшись на подушку

Чекаю стільки любові, яка тобі потрібна

За блиском в її очах, через її погляд

Ви помічаєте потребу в поцілунку

І на світанні він мене спиною провокує

Поспішаю половину моїх бажань

Пальцями рук відкриває борозни у волоссі

Як нешкідлива істота

І я спостерігаю за ним, коли він спить свою прозору красуню

Що я прийшов порівнювати її з дівчиною

Передній вентилятор гордо охолоджує його

Я відчуваю заздрість, коли повітря псує її волосся

А її майже червоні губи наповнюють мене тягою

І марення від можливості бути з нею

У такій маленькій кімнаті, де відпочиває жінка

І в м’якому світлі, що дає місяць

Вони змушують вас хотіти мати її, піклуватися про неї, любити її

Бо я знаю, що такої, як вона, немає

Пальцями рук відкриває борозни у волоссі

Як нешкідлива істота

І я спостерігаю за ним, коли він спить свою прозору красуню

Що я прийшов порівнювати її з дівчиною

Передній вентилятор гордо охолоджує його

Я відчуваю заздрість, коли повітря псує її волосся

А її майже червоні губи наповнюють мене тягою

І марення від можливості бути з нею