Время не ждёт - Poligon

Вновь всё пережить,

Боль позабыть и простить

Тех, кто не смог пройти

Путь длиною в жизнь.

Дни летят незаметно,

Радость уходит бесследно,

Смерть приходит внезапно,

Всё уходит безвозвратно!

В руках зола прошедших дней,

Но, видя свет чужих огней,

Теряешь все свои мечты.

Кем стать хотел, не станешь ты!

В ошибках всех винишь других,

Не видя слабостей своих.

Но не изменишь ничего,

Жизнь вновь прожить не суждено.

II.

Здесь и сейчас ты живёшь,

Страстно всё чего-то ждёшь.

Знаешь, ничего не случится,

Если твоя жизнь прекратится.

Смерть — ты боишься её!

Смерть!

А рядом нет никого!

Ты будто вовсе не жил,

Что любил, то не ценил.

Знову все пережити,

Біль забути і пробачити

Тих, хто не зміг пройти

Шлях довжиною в життя.

Дні летять непомітно,

Радість йде безслідно,

Смерть приходить раптово,

Все йде безповоротно!

В руках зола минулих днів,

Але, бачачи світло чужих вогнів,

Втрачаєш усі свої мрії.

Ким стати хотів, не станеш ти!

В помилках всіх звинувачуєш інших,

Не бачачи слабкостей своїх.

Але не зміниш нічого,

Життя знову прожити не судилося.

ІІ.

Тут і зараз ти живеш,

Пристрасно все чогось чекаєш.

Знаєш, нічого не станеться,

Якщо твоє життя припиниться.

Смерть - ти - боїшся її!

Смерть!

А поруч немає нікого!

Ти ніби зовсім не жил,

Що любив, то не цінував.