Passiert - Pohlmann

Mein erstes Lied in der Wohnung, die ich heut' neu bezogen hab

Und mein Doppelbett ist groß, wie ein Familiengrab

Es ist halb-zwölf Uhr nachts und ich bin verzweifelt dabei

Das Holz in das Plastik zu verbiegen

Familie Lattenrost, ruhe in Frieden!

Und ich schmeiß' die Matratze wie Erde über sie

Und ich werd' später darauf achten, was ich träume

Meine Mama sagt: Glücklich der vergisst, was nicht mehr zu ändern ist

Und jetzt wo der Mond sich selber frisst, frag ich mich wo du bist

Und irgendwie stehst du noch immer vor mir

Du bist weg doch überall, in jedem Zimmer hier

Wir hatten mehr Stolz als Verstand und warn bereit uns zu verliern

Und jetzt ist es passiert

Hätt' ich nicht gedacht

Doch jetzt ist es passiert

Ja ich dachte, wir bleiben zusammen bis zum Weltuntergang

Doch zum Glück sind’s nur wir beiden, die hier untergehn

Und ich hör uns noch wenn wir streiten, doch ich versuche zu entkommen

Doch ich kann mich immer noch nicht ohne dich im Spiegel sehn

Und irgendwie stehst du noch immer vor mir

Du bist weg doch überall, in jedem Zimmer hier

Wir hatten mehr Stolz als Verstand und warn bereit uns zu verliern'

Oh, und jetzt ist es passiert

Hätt' ich nicht gedacht

Doch jetzt ist es passiert

Es ist erst vorbei, wenn es vorbei ist

Doch bis der letzte Schrei, tief in der Nacht verheilt ist

Bleibst du Stumm und hältst mich so in meinem Schmerz gefangen

Dreh' dich endlich um, damit ich gehen kann!

Dreh' dich endlich um, damit ich gehen kann!

Oh, doch irgendwie stehst du noch immer vor mir

Du bist weg doch überall, in jedem Zimmer hier

Wir hatten mehr Stolz als Verstand und warn bereit uns zu verliern

Und jetzt ist es passiert, ohh

Hätt' ich nicht gedacht

Jetzt ist es passiert

Jetzt ist es passiert, mhh

Hätt' ich nicht gedacht

Моя перша пісня в квартирі, в яку я сьогодні переїхав

А двоспальне ліжко в мене велике, як родинна могила

Зараз пів на одинадцяту ночі, і я в розпачі

Згинання дерева в пластик

Родина Латтенрост, спочивай з миром!

І я накидаю на неї матрац, як землю

А пізніше я зверну увагу на те, що мені сниться

Моя мама каже: щасливий, що він забуває те, що вже не можна змінити

І тепер, коли місяць поїдає сам себе, мені цікаво, де ти

І якимось чином ти все ще стоїш переді мною

Тебе немає скрізь, у кожній кімнаті тут

У нас було більше гордості, ніж розуму, і ми були готові втратити одне одного

І тепер це сталося

Я так не думав

Але тепер це сталося

Так, я думав, що ми залишимося разом до кінця світу

Але, на щастя, сюди йдемо лише ми двоє

І я все ще чую нас, коли ми сперечаємося, але я намагаюся втекти

Але я все одно не бачу себе в дзеркалі без тебе

І якимось чином ти все ще стоїш переді мною

Тебе немає скрізь, у кожній кімнаті тут

У нас було більше гордості, ніж розуму, і ми були готові втратити одне одного.

О, і тепер це сталося

Я так не думав

Але тепер це сталося

Це не закінчено, поки не закінчиться

Але до останнього крику, глибокої ночі, не зажив

Ти залишаєшся німим і тримаєш мене в пастці мого болю

Повернись, щоб я пішов!

Повернись, щоб я пішов!

О, але чомусь ти все ще стоїш переді мною

Тебе немає скрізь, у кожній кімнаті тут

У нас було більше гордості, ніж розуму, і ми були готові втратити одне одного

І тепер це сталося, ох

Я так не думав

Тепер це сталося

Тепер це сталося, мммм

Я так не думав