Алиса в цепях - Plastika

Застегни в запястьях ночь,

Звезды мне не растолочь.

И слезы падают на снег —

Белый снег не тает.

И звезды скроют свой побег.

Снова улетаю.

Услышал минотавра:

Не трогай тень,

Ведь только в ней прохлада

Меня согрей,

Ведь я ищу тепло здесь,

Сюда скорей,

Мы тонем!

Искрами заставил жить,

Искренним на век застыть.

И в бездну падающий крик,

Стороны и грани…

Проснулся, словно дна достиг.

Мы на поле брани.

И слышу минотавра:

Не трогай тень,

Ведь только в ней прохлада

Меня согрей,

Ведь я ищу тепло здесь,

Сюда скорей,

Мы тонем!

Застебни в зап'ястях ніч,

Зірки мені не розбестити.

І сльози падають на сніг —

Білий сніг не тане.

І зірки приховують свою втечу.

Знову відлітаю.

Почув мінотавра:

Не чіпай тінь,

Адже тільки в неї прохолода

Мене зігрій,

Адже я шукаю тепло тут,

Сюди швидше,

Ми тонемо!

Іскрами змусив жити,

Щирим на вік застигнути.

І в бездну падаючий крик,

Сторони та грані…

Прокинувся, наче дна досяг.

Ми на полі лайки.

І чую мінотавра:

Не чіпай тінь,

Адже тільки в неї прохолода

Мене зігрій,

Адже я шукаю тепло тут,

Сюди швидше,

Ми тонемо!