Резкая как нате! - План Ломоносова

А ночь по комнате тинится и тинится,—

Из тины не вытянуться отяжелевшему глазу.

Двери вдруг заляскали,

Будто у гостиницы

Не попадает зуб на зуб.

Вошла ты,

Резкая, как «нате!»,

Муча перчатки замш,

Сказала:

«Знаете -

Я выхожу замуж».

Вошла ты,

Резкая, как «нате!»,

Муча перчатки замш,

Сказала:

«Знаете -

Я выхожу замуж».

Что ж, выходите.

Ничего.

Покреплюсь.

Видите - спокоен как!

Как пульс

Покойника.

Помните?

Вы говорили: «Джек Лондон,

Деньги, любовь, страсть», -

А я одно видел:

Вы - Джоконда,

Которую надо украсть!

И украли.

Вошла ты,

Резкая, как «нате!»,

Муча перчатки замш,

Сказала:

«Знаете -

Я выхожу замуж».

Опять влюбленный выйду в игры,

Огнем озаряя бровей загиб.

Что же!

И в доме, который выгорел,

Иногда живут бездомные бродяги!

Дразните?

«Меньше, чем у нищего копеек,

У вас изумрудов безумий».

Помните!

Погибла Помпея,

Когда раздразнили Везувий!

А ніч по кімнаті ганяє і ганяє,—

З тину не витягнутися тяжкому оку.

Двері раптом заляскали,

Неначе біля готелю

Не влучає зуб на зуб.

Увійшла ти,

Різка, як «нате!»,

Муча рукавички замші,

Сказала:

«Знаєте -

Я виходжу заміж".

Увійшла ти,

Різка, як «нате!»,

Муча рукавички замші,

Сказала:

«Знаєте -

Я виходжу заміж".

Що ж, виходьте.

Нічого.

Зміцнюся.

Бачите – спокійний як!

Як пульс

Небіжчика.

Пам'ятаєте?

Ви казали: «Джек Лондон,

Гроші, кохання, пристрасть», -

А я одне бачив:

Ви - Джоконда,

Яку треба вкрасти!

І вкрали.

Увійшла ти,

Різка, як «нате!»,

Муча рукавички замші,

Сказала:

«Знаєте -

Я виходжу заміж".

Знову закоханий вийду в ігри,

Вогнем осяючи брів загин.

Що ж!

І в будинку, що вигорів,

Іноді живуть безпритульні волоцюги!

Дражніть?

«Менше, ніж у жебрака копійок,

У вас смарагдів божевілля».

Пам'ятайте!

Загинула Помпея,

Коли роздратували Везувій!