Joe Tex, These Taming Blues - Phosphorescent

is it ever gonna not be so hard to see you around?

am i really really really really gonna have to really gonna have to really have

to leave town?

i mean i called upon a bunch of angels calling angels ain’t you supposed to

come and take away these blues?

i mean we came upon a bunch of rabies and there is nothing all us little

animals can do.

all five kinds of rains

all nine kinds of thunder and

eighteen white horses who will not ever come to me!

don’t plant your feet, love, in that garden of blame.

don’t break me no more, love.

i’m already tame.

is it ever gonna stop this trouble of just being around my friend?

am i really really really really gonna have to really gonna have to really have

to leave town again?

i mean i lay myself upon the water calling water ain’t you supposed to come and

save us all from all these flames?

i mean we’re caught among the awful branches and you know they’re burning us

and yes they’re burning all of us’s names.

and i stood on the shore.

all wilted and wondering,

«ain't you got nobody, ain’t you still sweet tonight?»

so don’t plant no more feet, love, in that forest of blame.

don’t break me no more, love.

i’m already tame.

(hey there!)

чи не буде так важко бачити вас поруч?

мені справді, справді, справді, справді, справді доведеться

 виїхати з міста?

я маю на увазі, що я закликав купу ангелів, які кличуть ангелів, а ви не повинні

прийти і забрати цей блюз?

я маю на увазі, що ми зіткнулися з купою сказу, і немає нічого, що ми мали

тварини можуть.

всі п’ять видів дощів

всі дев’ять видів грому і

вісімнадцять білих коней, які ніколи не прийдуть до мене!

не ставте свої ноги, коханий, у цей сад вини.

не ламай мене більше, коханий.

я вже приручений.

чи це коли припинить цю проблему простого перебування поруч із моїм другом?

мені справді, справді, справді, справді, справді доведеться

 знову покинути місто?

Я маю на увазі, що я лягаю на воду, закликаючи воду, чи не ви повинні прийти і

врятувати нас всіх від усього цього полум’я?

я маю на увазі, що ми опинилися серед жахливих гілок, і ви знаєте, що вони спалюють нас

і так, вони спалюють імена всіх нас.

і я стояв на березі.

всі зів'яли й дивуються,

«Хіба у тебе нікого немає, ти ще не милий сьогодні ввечері?»

тому не ставте більше ног, коханий, в лісі вини.

не ламай мене більше, коханий.

я вже приручений.

(Привіт!)