The Party - Phil Ochs

The fire-breathing Rebels arrive at the party early

Their khaki coats are hung in the closet near the fur

Asking handouts from the ladies, while they criticize the lords

Boasting of the murder of the very hands that pour

And the victims learn to giggle, for at least they are not bored

And my shoulders had to shrug

As I crawl beneath the rug

And retune my piano

The Hostess is enormous, she fills the room with perfume

She meets the guests and smothers them with greetings

And she asks «how are you» as she offers them a drink

The Countess of the social grace, who never seems to blink

And she promises to talk to you, if you promise not to think

And my shoulders had to shrug, as I crawled beneath the rug

And retuned my piano

The Beauty of the hour is blazing in the present

She surrounds herself with those who would surrender

Floating in her flattery she’s a trophy-prize, caressed

Protected by a pretty face, sometimes cursed, sometimes blessed

And she’s staring down their desires, while they’re staring down her dress

And my shoulders had to shrug

As I crawl beneath the rug

And retune my piano

The egos shine like lightbulbs, so bright you cannot see them

Blind each other blinder than a sandbox

All the fury of an argument, holding back their yawns

A challenge shakes the chandliers, the selfish swords are drawn

To the loser go the hangups, to the victor go the hangers on

And my shoulders had to shrug

As I crawl beneath the rug

And retune my piano

They travel to the table, the host is served for supper

And they pass each other down for salt and pepper

And the conversation sparkles as their wits are dipped in wine

Dinosaurs on a diet, on each other they will dine

Then they pick their teeth and they squelch a belch saying:

«Darling you tasted divine.»

And my shoulders had to shrug

As I crawl beneath the rug

And retune my piano

The Wallflower is waiting, she hides behind composure

She’d love to dance and prays that no one asks her

Then she steals a glance at lovers while her fingers tease her hair

And she marvels at the confidence of those who hide their fears

Then her eyes are closed as she rides away with a foreign legionaire

And my shoulders had to shrug

As I crawl beneath the rug

And retune my piano

Romeo is reeling, counting notches on his thighbone

Searching for one hundred and eleven

And he’s charming as a cherub as he leads you to his web

Seducing queens and gypsy girls in the boudoir of his head

Then he wraps himself with a tablecloth and pretends he is a bed

And my shoulders had to shrug

As I crawl beneath the rug

And retune my piano

The party must be over, even the Losers are leaving

But just one doubt is nagging at my caustic mind:

So I snuck up close behind me and I gave myself a kiss

And I led myself to the mirror to expose what I had missed

There I saw a laughing maniac who was writing songs like this

And my shoulders had to shrug

As I crawl beneath the rug

And retune my piano

Вогнедишні повстанці прибувають на вечірку рано

Їхні пальто кольору хакі висять у шафі біля хутра

Просячи подачки у дам, а вони критикують лордів

Хвалитися вбивством тих самих рук, які ллють

А жертви вчаться хихикати, бо принаймні їм не нудно

І мої плечі мали знизати плечима

Коли я заповзаю під килимок

І налаштувати моє фортепіано

Господиня величезна, вона наповнює кімнату парфумами

Вона зустрічає гостей і придушує їх привітаннями

І вона запитує «як справи», коли пропонує їм випити

Графиня суспільної грації, яка, здається, ніколи не моргне

І вона обіцяє поговорити з вами, якщо ви пообіцяєте не думати

І мої плечі мали знизати плечима, коли я пролізла під килим

І налаштував своє піаніно

Краса години палає в сьогодні

Вона оточує себе тими, хто здасться

Плаває в своїх лестощах, вона трофей-приз, пестована

Захищений гарним обличчям, іноді проклятим, іноді благословенним

І вона дивиться на їхні бажання, а вони дивляться на її сукню

І мої плечі мали знизати плечима

Коли я заповзаю під килимок

І налаштувати моє фортепіано

Его сяють, як лампочки, настільки яскраві, що їх не видно

Сліпіть один одного краще, ніж пісочниця

Уся лютість суперечки, стримуючи їхні позіхання

Виклик трясе люстри, егоїстичні мечі витягуються

Переможеному — вішалки, переможцю — вішалки

І мої плечі мали знизати плечима

Коли я заповзаю під килимок

І налаштувати моє фортепіано

Вони йдуть до столу, господар подається на вечерю

І передають один одному на сіль і перець

І розмова виблискує, коли їх розум занурюють у вино

Динозаври на дієті, один на одного вони обідатимуть

Потім вони вибирають зуби і хлюпають відрижку, кажучи:

«Коханий, ти смакував божественно».

І мої плечі мали знизати плечима

Коли я заповзаю під килимок

І налаштувати моє фортепіано

Стінка чекає, вона ховається за спокій

Вона хотіла б танцювати і молиться, щоб ніхто її не просив

Потім вона кидає погляд на коханців, а її пальці дражнять її волосся

І вона дивується впевненості тих, хто приховує свої страхи

Потім її очі закриваються, коли вона їде з іноземним легіонером

І мої плечі мали знизати плечима

Коли я заповзаю під килимок

І налаштувати моє фортепіано

Ромео крутиться, рахуючи виїмки на стегні

Шукають сто одинадцять

І він чарівний, як херувим, коли веде вас до своєї мережі

Спокушає королев і циганських дівчат у будуарі його голови

Потім він загортається скатертиною і прикидається за ліжко

І мої плечі мали знизати плечима

Коли я заповзаю під килимок

І налаштувати моє фортепіано

Вечірка має бути закінчена, навіть невдахи йдуть

Але лише один сумнів мучить мій їдкий розум:

Тож я підкрався за спину і поцілував себе

І я підвів себе до дзеркала, щоб показати те, що я пропустив

Там я бачив сміється маніяка, який писав такі пісні

І мої плечі мали знизати плечима

Коли я заповзаю під килимок

І налаштувати моє фортепіано