Солярис - PHARAOH, Сергей Шнуров

Я был никем (никем).

Они говорят обо мне (обо мне).

Для них я просто, б*я, манекен (манекен).

Нас всех ждёт лишь коробка в говне (в говне).

Скажи, какого х*я?

Нам не светит ни**я, кроме ё**ной нирваны.

Пока нету света дня, мне не за что цепляться.

Чувство, будто живу зря.

Унеси меня, заря,

Но ведь люди не узрят.

Да и, честно, по**й.

Нет ни**я вечного, есть пастух с овечками,

Но во мне живёт нечто, что не делает мир клетчатым.

Я буду ждать вас всех в чёрной одежде на конечной.

Тебе здесь не нужны деньги?

Так попробуй, расправь плечи,

Тварь!

Ха, травка появилась на газонах.

Я дарю стихи, а к ним бриллианты.

Ну, а ты решила, в принципе, резонно.

Есть, конечно, лучше варианты.

На тебя я буду не в обиде.

Чем уж смог, тем, в общем, и помог.

Я читал и в фильмах это видел -

Песни вылетит из горла мой комок.

Я нелеп, как Пушкин на Кавказе.

Как в изгнании без переписки права.

Боль утраты есть в твоём отказе;

И отрада стала как отрава (вообще по**й).

С бабушкой ходил я в бакалею.

Вдруг ушла она внезапно, как и ты.

Я поплачу, сердцем поболею.

На могилку принесу цветы.

Не, не сказать, что случай этот дикий (не, не, не, не).

Всё, всё не вечно, то, что на болоте.

Я купил зачем-то две гвоздики

И поставил их на столик к водке (заберёшь, сука).

Песенная правда или наглость,

Потускнели и пожухли малость.

Ты права, что это твой диагноз.

Он смертелен для меня, как оказалось (вот так).

Я був ніким.

Вони говорять про мене (про мене).

Для них я просто, б*я, манекен.

Нас усіх чекає лише коробка у гівні (у гівні).

Скажи, якого х*я?

Нам не світить жодна, крім її нірвани.

Поки немає світла дня, мені нема за що чіплятися.

Почуття, ніби живе даремно.

Винеси мене, зоря,

Але ж люди не побачать.

Та й, чесно, по**й.

Немає ні**я вічного, є пастух з овцями,

Але в мені живе щось, що не робить світ картатим.

Я чекатиму на вас усіх у чорному одязі на кінцевому.

Тобі тут не потрібні гроші?

Так спробуй, розправи плечі,

Тварини!

Ха, трава з'явилася на газонах.

Я дарую вірші, а до них діаманти.

Ну а ти вирішила, в принципі, резонно.

Є, звичайно, найкращі варіанти.

На тебе я не в образі.

Чим вже зміг, тим загалом і допоміг.

Я читав і у фільмах це бачив.

Пісні вилетить із горла мій грудок.

Я безглуздий, як Пушкін на Кавказі.

Як у вигнанні без листування права.

Біль втрати є у твоїй відмові;

І втіха стала як отрута (взагалі по**й).

З бабусею ходив я до бакалії.

Раптом вона пішла раптово, як і ти.

Я поплачу, серцем вболіваю.

На могилку принесу квіти.

Ні, не сказати, що випадок цей дикий (ні, ні, ні, ні).

Все, все не вічне, те, що на болоті.

Я купив навіщось дві гвоздики

І поставив їх на столик до горілки (забереш, сука).

Пісенна правда чи нахабство,

Потьмяніли й потьмяніли трохи.

Ти маєш рацію, що це твій діагноз.

Він смертельний для мене, як виявилося (ось так).