Storstadsidyll - Petter, Håkan Hellström

En storstadsidyll har också sina baksidor

Det här e min reflektion

Mina steg bär mig fram genom cementklädda golv, fuktig betong

En sönderslagen vaktkur på en övergiven perrong

Inga steg, ingen gång, varken sus eller sång

En gammal själ har byggt ett tillfälligt hus av en kartong

Med några tidningar som skydd för o hålla upp temperaturen

Neonljuset värmer tunnelbanestrukturen

Känner trycket från tåget, det blåser mot pannan

Regnklädda vagnar glider in och sen stannar

Högt i lokalen hörs den sista signalen

När allt har försvunnit går jag ut på trottoaren

Längs betongblock, trasiga väggar och murbruk

70-talsinstitution med stora sjukhus

Korthus av sten, men som e byggda på sand

Packa ihop oss i en hög, så vi kan bo på varann

Samma gråton, jag vandrar i en gråzon

Timmar drar mig fram, det pumpar stad i mina ådror

Luften e tung, bitter smak i min mun

Och i den fulaste miljön finns en vacker slum

När solen står som högst kan jag skymta det vackra

Men precis när dom blottar sig, försvinner dom sakta

E så vackert där, mycket att titta på

E så vackert där

E så vackert där, mycket att titta på

E så vackert där

Men man ser skiten med

Jag stannar till och ser blåljus, en ensam siren som står och tjuter

Parkbänk, tomglas bland trötta suputer, men månen e död

Inget nytt under solen, alla jagar sitt bröd

Stan som levde så fritt känns obehaglig och död

Gata upp och ner, det e samma saker jag ser

Från trängsel, trafik, bort till tomma kvarter

Gatlyktor blänker, känner fukten från smog

Tomma ansikten som möts, halva landet utan jobb

Det e ett system fyllt med regler, byggt på disciplin

Där bara få ser en seger, resten sliter som svin

Det e som Cheops pyramid för dom som tolkar det rätt

Inget för 40-talister som holkade fett

Där finns prestige, attityd, det e sjuk mentalitet

Ingen flis och det svider utan likviditet

Här finns kärlek och smek, barnasinne och lek

Men också sanningens ord, här finns lögner och svek

Så hårt men så mjukt, så fult men så vackert

Det e så svårt o stå ut, plus jag pallar inte snacket

Och när solen står som högst kan jag inte se det jag brukar

Och jag njuter varje stund och sekund som jag slukar

E så vackert där, mycket att titta på

E så vackert där

E så vackert där, mycket att titta på

E så vackert där

Men man ser skiten med

Var jag än går

En storstadsidyll

En storstadsidyll

En storstadsidyll

En storstadsidyll

En storstadsidyll

En storstadsidyll

En storstadsidyll

En storstadsidyll

Men man ser skiten med, en storstadsidyll

En storstadsidyll

En storstadsidyll

En storstadsidyll

En storstadsidyll

En storstadsidyll

En storstadsidyll

En storstadsidyll

Men man ser skiten med

У столичної ідилії є і свої мінуси

Це моє відображення

Мої кроки несуть мене крізь цементні підлоги, вологий бетон

Зламаний захисний засіб на покинутій платформі

Ні кроків, ні часу, ні шипіння, ні співу

Стара душа побудувала з картону тимчасовий будинок

З деякими газетами в якості захисту, щоб підтримувати температуру

Неонове світло зігріває конструкцію метро

Відчуває тиск від потяга, б’є в лоб

Вкриті дощем вагони в’їжджають, а потім зупиняються

У кімнаті голосно чути останній сигнал

Коли все зникло, я виходжу на тротуар

Уздовж бетонних блоків, розбитих стін і розчину

Заклад 70-х років з великими лікарнями

Картковий будинок з каменю, але як е побудований на піску

Зберіть нас у купу, щоб ми могли жити один на одного

Такий же сірий тон, я ходжу в сірій зоні

Години тягнуть мене вперед, це качає місто в моїх жилах

Повітря важке, у роті гіркий смак

А в найпотворнішому середовищі є гарна нетрі

Коли сонце найвище, я можу побачити прекрасне

Але коли вони оголюються, вони повільно зникають

Там так красиво, є на що подивитися

E там так красиво

Там так красиво, є на що подивитися

E там так красиво

Але ви бачите лайно

Я зупиняюся і бачу блакитне світло, самотню сирену, що стоїть і виє

Лавка в парку, порожня склянка серед втомлених супутників, але місяць мертвий

Нічого нового під сонцем, кожен свій хліб женеться

Місто, яке жило так вільно, відчуває себе незатишним і мертвим

Вулиця вгору і вниз, я бачу те саме

Від заторів, пробок, подалі до порожніх кварталів

Блищать вуличні ліхтарі, відчуваю вологу від смогу

Зустріч порожніх облич, півкраїни без роботи

Це система, наповнена правилами, заснована на дисципліні

Там, де лише одиниці бачать перемогу, інші трудяться, як свині

Це як піраміда Хеопса для тих, хто правильно її тлумачить

Нічого для товстих людей 40 років

Є престиж, ставлення, хвора ментальність

Немає чіпсів і жали без ліквідності

Тут любов і ласка, дитячість і гра

Але й слова правди, тут є брехня і зрада

Такий твердий, але такий м’який, такий потворний, але такий красивий

Це так важко витримати, плюс я не витримую розмов

А коли сонце стоїть на найвищій точці, я не бачу того, що зазвичай роблю

І я насолоджуюся кожною миттю і секундою, які я поглинаю

Там так красиво, є на що подивитися

E там так красиво

Там так красиво, є на що подивитися

E там так красиво

Але ви бачите лайно

Куди б я не пішов

Столична ідилія

Столична ідилія

Столична ідилія

Столична ідилія

Столична ідилія

Столична ідилія

Столична ідилія

Столична ідилія

Але бачиш, лайно, велика міська ідилія

Столична ідилія

Столична ідилія

Столична ідилія

Столична ідилія

Столична ідилія

Столична ідилія

Столична ідилія

Але ви бачите лайно