Спадчына - Песняры

Ад прадзедаў спакон вякоў нам засталася спадчына;

Памiж сваiх i чужакоў яна нам ласкай матчынай.

Аб ёй мне баюць казкi-сны, вясеннiя праталiны

I лесу шэлест верасны, i ў полi дуб апалены.

Аб ёй мне будзiць успамiн на лiпе бусел клёкатам

I той стары амшалы тын, што лёг ля вёсак покатам.

Аб ёй мне баюць казкi-сны, вясеннiя праталiны

Ми успадкували спадщину від наших предків;

Між своїми і чужими вона наша материнська ласка.

Я боюся казок-снів, весняних проталінь про неї

Шумлять ліси у вересні, а дуб у полі обпалений.

Мені про неї на липі згадує крик лелеки

І той старий амшалий тин, що лежав біля сіл вниз.

Я боюся казок-снів, весняних проталінь про неї