Signorinella - Peppino Gagliardi

Signorinella pallida

Dolce dirimpettaia del quinto piano

Non c'è una notte ch’io non sogni Napoli

E son vent’anni che ne son lontano

Al mio paese nevica

Il campanile della chiesa è bianco

Tutta la legna è diventata cenere

Ho sempre freddo e sono triste e stanco

Amore mio, non ti ricordi che nel dirmi addio

Mi mettesti all’occhiello una pansé

Poi mi dicesti con la voce tremula:

«Non ti scordar di me»

Bei tempi di baldoria

Dolce felicità fatta di niente

Brindisi coi bicchieri colmi d’acqua

Al nostro amore povero e innocente

Negli occhi tuoi passavano

Una speranza, un sogno e una carezza

Avevi un nome che non si dimentica

Un nome lungo e breve: giovinezza

Il mio piccino in un mio vecchio libro di latino

Ha trovato, indovina, una pansé

Perché negli occhi mi tremò una lacrima?

Chissà, chissà perché!

Lenta e lontana, mentre ti sento, suona la campana

Della piccola chiesa del Gesù

E nevica, sapessi come nevica

Ma tu, dove sei tu?

Бліда пані

Солодка навпроти на п'ятому поверсі

Немає ночі, щоб я не мріяв про Неаполь

І я був далеко від цього двадцять років

У моїй країні йде сніг

Вежа церкви біла

Вся деревина перетворилася на попіл

Мені завжди холодно, сумно і втомлено

Моя любов, ти пам'ятаєш, що тільки прощався

Ти поклав братки в мою петлицю

Тоді ти сказав мені тремтячим голосом:

"Не забувай мене"

Гарні часи розгулянок

Солодке щастя, зроблене з нічого

Тост із склянками, наповненими водою

До нашої бідної і невинної любові

У твоїх очах вони пройшли

Надія, мрія і ласка

У тебе було ім’я, яке ти не забудеш

Довга й коротка назва: молодість

Моя маленька в моїй старій латинській книжці

Знайшов, відгадайте, братки

Чому в моїх очах тремтіла сльоза?

Хтозна, хтозна чому!

Повільно і далеко, як я чую вас, дзвонить дзвінок

Про невелику церкву Джезу

І йде сніг, якби ви тільки знали, як іде сніг

Але ти, де ти?