Soledad, Jujuy 1941 - Pedro Aznar

Cuando me vaya lejos, por caminos de piedra

Buscando de las cumbres la mejor claridad

Con un recuerdo antiguo y una esperanza nueva

Formaré las canciones para mi soledad…

Cuando me vaya lejos, por tierras arribeñas

Y me fatigue el áspero camino del breñal

En el viento que pasa y en la estrella que sueña

Aprenderé canciones para mi soledad…

Y si muero en las sendas, manos desconocidas

Humildemente juntas sus rezos dejarán…

Y algún arriero kolla, señor de lejanías

Cantará sus bagualas para mi soledad.

Коли я йду геть, вниз кам’яними стежками

Шукає з вершин найкращої ясності

Зі старою пам’яттю і новою надією

Я створю пісні для своєї самоти...

Коли йду далеко, через землі вгорі

І нерівна стежка куща втомлює мене

У вітрі, що проходить, і в зірці, що мріє

Я буду вчити пісні для своєї самоти...

А якщо загину на стежках, невідомих рук

Смиренно разом ваші молитви підуть...

І якийсь колла погонщик мулів, володар відстаней

Він заспіває свої багули за мою самотність.