Roba Di Amilcare - Paolo Conte

Dal lungomare di qualche paese francese

trafiggendo con gli occhi gli azzurri

guardava laggi?

I’ho visto, guardava a sinistra una nebbia velata

l’ho visto, guardava Sanremo lontana e italiana

Con sotto le scarpe silenzi di alta montagna

e dietro le spalle guizzanti chitarre di Spagna

silenzio, bambino, st?

zitto non ridere o piangere

St?

bravo, bambino, che qui sto parlando di Amilcare.

Con lui c’era Bigi, i lunghi capelli suoi candidi

lisciati dal vento come onde atlantiche, elastiche,

con l’aria di due che hanno trovato qualcosa,

volevo abbracciarli ma non mi veniva una scusa

poi in quel confuso viavai come in un’autopista

mi sono sfuggiti e di colpo li ho persi di vista

st?

zitto, bambino, silenzio non piangere o ridere

st?

bravo, bambino, che qui parlo sempre di Amilcare.

Andavo a caccia di artisti anche menefreghisti,

artisti comunque, artisti ovunque e comunque,

un po’meglio di questi poeti di oggi qualunque

aedi del vuoto invocato e non mai esplorato.

Cercavano uno per farsi contare una storia

che fosse inventata o infuocata da antica memoria

bambino, non devi toccare, giocare o anche fingere

che questa qui, vedi, bambino e roba di Amilcare.

З набережної якогось французького містечка

пронизуючи блюз очима

заглянув туди?

Я бачив, ліворуч дивився завуальований туман

Я бачив його, він подивився на Сан-Ремо далекий і італійський

З високою гірською тишею під черевиками

а за спиною стріляють гітари Іспанії

тиша, дитинко, вул?

замовкни не смійся і не плач

St?

добре, дитино, що тут я говорю про Amilcare.

З ним був Бігі, його довге біле волосся

розгладжені вітром, як атлантичні хвилі, пружні,

з виглядом двох, які щось знайшли,

Я хотів їх обійняти, але у мене не було виправдання

потім у тому плутаному приході й відході, як на автопісті

вони втекли від мене, і раптом я втратив їх з поля зору

вул.

тише, дитинко, тише, не плач і не смійся

вул.

добре, дитино, що тут я завжди говорю про Amilcare.

Я ходив на полювання навіть на недбалих художників,

художники так чи інакше, художники скрізь і в будь-якому випадку,

трохи краще за цих звичайних сучасних поетів

aedi порожнечі, викликаної і ніколи не досліджуваної.

Вони шукали когось, щоб зарахувати історію

чи то вигадано, чи розпалено давньою пам’яттю

дитино, ти не повинен торкатися, грати або навіть прикидатися

що це тут, бачите, дитина Amilcare та інше.