Madeleine - Paolo Conte

Qui, tutto il meglio?

gi?

qui,

non ci sono parole per spiegare ed intuire

e capire, Madeleine, e se mai ricordare?

tanto, io capisco soltanto

il tatto delle tue mani e la canzone perduta

e ritrovata

come un’altra, un’altra vita?

Allons, Madeleine,

certi gatti o certi uomini,

svanti in una nebbia o in una tappezzeria,

addio addio, mai pi?

ritorneranno, si sa,

col tempo e il vento tutto vola via,

tais-toi, tais-toi, tais-toi?

Ma qualche volta?

cos?

che qualcuno?

tornato sotto certe carezze?

?e poi la strada inghiotte subito gli amanti,

per piazze e ponti ciascuno se ne va,

e se vuoi, laggi?

li vedi ancora danzanti

che pi?

che gente sembrano foulards?

Ma tutto il meglio?

gi?

qui, non ci sono parole?

Тут все найкраще?

вже?

тут,

немає слів для пояснення та інтуїції

і зрозумій, Мадлен, а чи згадаєш ти колись?

так багато, я тільки розумію

дотик твоїх рук і втрачена пісня

і знайшов знову

як інше, інше життя?

Аллонс, Мадлен,

певні коти чи певні чоловіки,

ти пливеш в тумані чи шпалерах,

до побачення, до побачення, більше ніколи?

вони повернуться, ти знаєш,

з часом і вітром все летить,

тай-той, тай-той, тай-той?

Але іноді?

тому що?

що хтось?

повернувся під певні ласки?

?і тут вулиця відразу поглинає закоханих,

через площі та мости кожен виходить,

а якщо хочеш, туди?

ти все ще бачиш, як вони танцюють

що ще?

які люди схожі на фуляри?

Але все найкраще?

вже?

тут немає слів?