Genova per noi - Paolo Conte

Con quella faccia un po' così

Quell’espressione un po' così

Che abbiamo noi prima di andare a Genova

Che ben sicuri mai non siamo

Che quel posto dove andiamo

Non c’inghiotte e non torniamo più

Eppur parenti siamo un po'

Di quella gente che c'è lì

Che in fondo in fondo è come noi, selvatica

Ma che paura ci fa quel mare scuro

Che si muove anche di notte e non sta fermo mai

Genova per noi

Che stiamo in fondo alla campagna

E abbiamo il sole in piazza rare volte

E il resto è pioggia che ci bagna

Genova, dicevo, è un’idea come un’altra

Ma quella faccia un po' così

Quell’espressione un po' così

Che abbiamo noi mentre guardiamo Genova

Ed ogni volta l’annusiamo

E circospetti ci muoviamo

Un po' randagi ci sentiamo noi

Macaia, scimmia di luce e di follia

Foschia, pesci, Africa, sonno, nausea, fantasia…

E intanto, nell’ombra dei loro armadi

Tengono lini e vecchie lavande

Lasciaci tornare ai nostri temporali

Genova ha i giorni tutti uguali

In un’immobile campagna

Con la pioggia che ci bagna

E i gamberoni rossi sono un sogno

E il sole è un lampo giallo al parabrise…

Con quella faccia un po' così

Quell’espressione un po' così

Che abbiamo noi che abbiamo visto Genova

Che ben sicuri mai non siamo

Che quel posto dove andiamo

Non c’inghiotte e non torniamo più

З таким обличчям трохи таким

Цей вираз трохи такий

Який маємо перед поїздкою в Геную

Ми ніколи не впевнені

Це те місце, куди ми йдемо

Це нас не поглине, і ми ніколи не повернемося

І все ж ми трохи родичі

З тих людей, які там є

Який у глибині душі схожий на нас, дикий

Але який страх викликає у нас те темне море

Який теж рухається вночі і ніколи не стоїть на місці

Генуя для нас

Що ми в нижній частині кампанії

А сонечко у нас на площі рідко буває

А решта – дощ, який нас мочить

Генуя, я казав, ідея, як і будь-яка інша

Але це обличчя трохи таке

Цей вираз трохи такий

Що ми маємо, дивлячись на Геную

І щоразу ми відчуваємо його запах

І рухаємося обережно

Ми відчуваємо себе трохи розгубленими

Макайя, мавпа світла й божевілля

Серпанок, риба, Африка, сон, нудота, фантазія...

А тим часом у тіні своїх шаф

Вони зберігають білизну та старі лаванди

Повернемося до наших штормів

У Генуї однакові дні

В нерухомості в сільській місцевості

З дощем, що намочує нас

А червоні креветки – це сон

А сонце жовтий спалах біля лобового скла...

З таким обличчям трохи таким

Цей вираз трохи такий

Що ми маємо, хто бачив Генуя

Ми ніколи не впевнені

Це те місце, куди ми йдемо

Це нас не поглине, і ми ніколи не повернемося