Architetture Lontane - Paolo Conte

Avvenne per caso in una

Stradina moderna, sotto la pioggia

Gli ombrelli che fanno «zum — zum — zum»

E l' universo fa «bum — bum — bum»

Lui: una canzone francese

Lei: una rossa risata irlandese

Piovvero languidi giorni

Piovvero languidi giorni…

Sì ma io dov’ero andato?

Tutto mi sarei guardato

E ne avrei scritto anche meglio di così

Lui era un loden portato da una

Dolcezza senza rimpianti

Da studi classici ardenti

La pipa morsa tra i denti…

Lei era un cavallo, un gatto, un’ondata

Di mare nordico al sole

Vestita come uno vuole

Vestita come uno vuole…

Due belle gambe, lei

E un po' di fumo azzurro, lui…

Col permesso degli dei…

Gli dei dei bei sonni…

Gli dei dei begli anni

Gli dei dell’amore rosso

Del fuoco nelle sottane, architetture lontane…

La vecchia canzone francese

Contro una rossa risata irlandese

Gli ombrelli che fanno «zum — zum — zum»

E l’universo fa «bum — bum — bum»

Це сталося випадково в одному

Сучасна вулиця, під дощем

Парасольки, які роблять «зум-зум-зум»

І всесвіт йде «бум-бум-бум»

Він: французька пісня

Вона: червоний ірландський сміх

Йшов дощ томні дні

Йшов дощ томні дні...

Так, але куди я подівся?

Я б усе подивився

І я б написав навіть краще

Він був лоденом, принесеним а

Солодкість без жалю

З палких класичних студій

Труба перегризена між зубами...

Вона була конем, кішкою, хвилею

Північне море на сонці

Одягнений як хочеться

Одягнений як хочеться...

Дві гарні ноги, вона

І трохи синього диму, він...

З дозволу богів...

Боги хорошого сну...

Боги добрих років

Боги червоного кохання

Вогонь у спідницях, далекі архітектури...

Стара французька пісня

Проти червоного ірландського сміху

Парасольки, які роблять «зум-зум-зум»

І всесвіт йде «бум-бум-бум»