Tulipani - Paola Turci

Mamma, raccolgo i pensieri

E sono tutti annodati dal buio

Di un giorno di sole d’agosto

Nel giorno d’inverno d’agosto

Gioco cio miei pochi anni

E conto i miei angeli in cielo

Forse mi fanno uno scherzo

O sono alla prova, forse mi lasciano da solo

Hai preso casa in vacanza, i fiori

Il riposo e i tuoi cani

Io sto annegando nel vuoto

Mi bruciano gli occhi

Chissà che bellezza i tuoi tulipani

Chissà che bellezza, saranno domani…

Per tutte le volte che non sai

Se dirmi che passa o non passa mai

Tu non ci pensare, e asciuga

Le lacrime agli occhi

Oppure ricordami il tempo di un fiore

Che nasce, da uno che muore

E stai qui

Mamma, raccolgo i pensieri

In questi giorni di pace nel buio

All’ombra di un sole d’agosto

Uno, per uno, al suo posto

E poi, nei miei pochi anni

Conto i colpevoli in cielo

Forse mi fanno arrabbiare, o sono alla prova

Eppure qui non sono solo

Ho pagine ferme, di un libro prezioso

Che gli altri hanno letto

Io ho solo guardato

E, mentre correvano tutti, mi sono fermato;

In un giorno di scuola

Per tutte le volte che non sai

Se dirmi che passa o non passa mai

Tu non ci pensare, e asciuga

Le lacrime agli occhi

Oppure ricordami il tempo di un fiore

Che nasce, da uno che muore

E stai qui

Regalami il tempo di un fiore

Che nasce, da un altro che muore

E stai qui

Мамо, я збираюся з думками

І всі вони зв’язані темрявою

Серпневого сонячного дня

У серпневий зимовий день

Я граю свої кілька років

І я вважаю своїх ангелів на небі

Можливо, вони зі мною жартують

Або мене судять, може, залишають у спокої

Ви взяли додому на канікули, квіти

Відпочиньте і ваші собаки

Я тону в порожнечі

У мене горять очі

Хто знає, яка краса твої тюльпани

Хтозна яка краса, завтра вони будуть...

За всі часи, яких ти не знаєш

Чи сказати мені, що це проходить чи ніколи не проходить

Не думай про це і висуши

Сльози на очах

Або нагадай мені час квітки

Це народжується від того, хто помирає

І залишайся тут

Мамо, я збираюся з думками

У ці дні миру в темряві

У тіні серпневого сонця

По одному, на своєму місці

А потім, у мої кілька років

Я вважаю винних на небі

Можливо, вони мене розлютують, або мене випробовують

Але я тут не один

У мене є ще сторінки дорогоцінної книги

Те, що читали інші

Я тільки подивився

І, поки вони всі бігли, я зупинився;

У шкільний день

За всі часи, яких ти не знаєш

Чи сказати мені, що це проходить чи ніколи не проходить

Не думай про це і висуши

Сльози на очах

Або нагадай мені час квітки

Це народжується від того, хто помирає

І залишайся тут

Подаруй мені час квітки

Що народжується, від іншого вмирає

І залишайся тут