Deja Vu (Tonantzin) - Panteón Rococó

(La historia que sigue a continuación y la cual van a escuchar

Se dio cita en México, un lugar surreal, uno muy singular

Data de aquellos años hace mucho, mucho tiempo

En que reinaba el egoísmo, la apatía y el descontento

Eso contaron nuestros ancestros, los que vivieron aquella era

Antes que todo acabara, antes que todo muriera)

(Tonantzin)

(Perdona a estos tus hijos que no saben lo que hicieron

Perdona su ignorancia y la manera en cómo te hirieron

Redime nuestras acciones con este canto y estas notas

Redime nuestros pecados con esta ofrenda de tambor)

(Tonantzin)

Nos acogemos a tu manto antes de que sea muy tarde

(Tonantzin)

Líbranos de la apatía y de la indiferencia cobarde

(Tonantzin)

Recibe nuestra ofrenda de sonidos y de estrellas

(Tonantzin)

Permítenos invocarte en esta era de tristezas

Déjanos ver la luz por donde hay que caminar

Y volver a ver la Luna y sentir la brisa del mar

Volver a tener en las manos, una planta, una flor

Enchil nuestro pecho de aire y sentir de nuevo amor

La lectura del Santo Evangelio del día de nuestra destrucción

En aquellos tiempos reinaba la indiferencia, la violencia y el desamor

No había que hacer más nada para meter a toda la gente en prisión

Que esclavizarlos por sí mismos en el teléfono y el televisor

Transcurrían los tiempos duros y la sangre pintaba sus días

Más pobreza, más miseria, más despojo, ¿quién lo imaginaría?

Se lamentaban de su suerte sin realmente nunca hacer nada

Se refugiaban en sí mismos, maquillando su miseria

Así pasaban sus días los mexicanos de aquel entonces

Antes que todo acabara, antes que todo perdieran

Un día vendieron las tierras a unos hombres vestidos de negro

Que pretendían explotarlas y exprimirlas sobre el texto del dinero

Privatizaron la energía, el agua y el petróleo

Privatizaron la tristeza, el amor, también el odio

Les llenaron la cabeza de basura, de mentiras y de falsas expectativas

Asesinaron a toda su sarna sin clemencia y no quedo ni una viva

Les privatizaron el hambre, la conciencia y el enojo

Así fueron esos tiempos, esos tiempos del despojo

Antes que todo acabara, antes que todo perdieran

Antes que todo acabara, antes que todo muriera

Y entonces el tiempo se detuvo

Sin poder amar a nadie, el tiempo se detuvo

Sin poder voltear atrás, el tiempo se detuvo

Y se miraron entre ellos, en la calle y desnudos

Y entonces el tiempo se detuvo

(Tonantzin)

(Tonantzin)

(Tonantzin)

(Tonantzin)

Antes que todo acabara, antes que todo perdieran

Antes que todo acabara, antes que todo muriera

Entonces

(Історія, яка йде далі, і яку ви збираєтеся почути

Вони познайомилися в Мексиці, сюрреалістичному місці, дуже унікальному

Датується тими давніми-давними роками

В якому панували егоїзм, апатія і невдоволення

Про це розповідали наші предки, ті, хто жив у ту епоху

Поки це все не закінчилося, поки все не загинуло)

(Тонанцін)

(Пробачте цих ваших дітей, які не знають, що вони зробили

Пробачте їхнє невігластво і те, як вони завдали вам болю

Викупіть наші дії цією піснею та цими нотами

Викупи наші гріхи за допомогою цієї барабанної жертви)

(Тонанцін)

Ми вітаємо вашу мантію, поки не пізно

(Тонанцін)

Визволи нас від апатії і боягузливої ​​байдужості

(Тонанцін)

Отримайте нашу пропозицію звуків і зірок

(Тонанцін)

Дозвольте нам закликати вас у цей вік смутку

Давайте побачимо світло там, де ми повинні йти

І знову побачити місяць і відчути морський бриз

Щоб знову в руках була рослина, квітка

Наповніть наші груди повітрям і відчуйте нову любов

Читання Святого Євангелія дня нашої загибелі

У ті часи панували байдужість, насильство і відсутність любові

Більше нічого не потрібно було робити, щоб посадити всіх людей у ​​в’язницю

Чим поневолити їх собі по телефону і телевізору

Тяжкі часи минули, і кров змалювала їхні дні

Більше бідності, більше нещастя, більше позбавлення майна, хто б це уявив?

Вони оплакували свою долю, нічого насправді не роблячи

Вони знайшли притулок у собі, заповнюючи своє нещастя

Так проводили свої дні тодішні мексиканці

До того, як все закінчилося, до того, як усе втрачено

Одного разу вони продали землю деяким чоловікам, одягненим у чорне

Що вони мали намір їх експлуатувати і видавлювати над текстом грошей

Вони приватизували енергію, воду та нафту

Вони приватизували смуток, любов, також ненависть

Вони наповнили свої голови сміттям, брехнею та фальшивими очікуваннями

Вони без пощади перебили всіх своїх корост, і жодного не залишилося в живих

Вони приватизували свій голод, совість і гнів

Ось такі були ті часи, ті часи розкуркулення

До того, як все закінчилося, до того, як усе втрачено

До того, як це все закінчилося, до того, як все загинуло

А потім зупинився час

Не маючи можливості нікого полюбити, час зупинився

Не маючи можливості повернутися назад, час зупинився

І дивилися один на одного, на вулиці й голі

А потім зупинився час

(Тонанцін)

(Тонанцін)

(Тонанцін)

(Тонанцін)

До того, як все закінчилося, до того, як усе втрачено

До того, як це все закінчилося, до того, як все загинуло

Так