The Real World - Owl City

I saw the autumn leaves peel up off the street,

Take wing on the balmy breeze and sweep you off your feet.

And you blushed as they scooped you up on sugar maple wings

To gaze down on the city below, ablaze with wondrous things

Downy feathers kiss your face and flutter everywhere.

Reality is a lovely place but I wouldn’t want to live there.

I wouldn’t want to live there.

Weighed down by heavy lids and lunar lullabies,

I knew you were wide awake, 'cause you smile with your eyes.

Downy feathers kiss your face and flutter everywhere.

Reality is a lovely place but I wouldn’t want to live there.

From the green belt balcony, the wildfires look so pretty.

Ponderosa canopy, I’d never leave if it were up to me.

To the ruby redwood tree, and to the velvet climbing ivy:

Painted all mahogany, I’d never leave if it were up to me.

With a starry brush, paint the dusk venetian blue

'Cause in the evening hush, you’ll never believe the view.

And when the leaves return and their whisperings fill the night,

They’ll freeze and burn where fire and ice collide.

Can you feel a silk embrace in the satin air?

If we dissolve without a trace, will the real world even care?

Downy feathers kiss your face and flutter everywhere.

Reality is a lovely place but I wouldn’t want to live there.

I saw the autumn leaves peel up off the street,

Take wing on the balmy breeze and sweep you off your feet.

Я бачив, як осіннє листя лущилося з вулиці,

Візьміть затишний вітерець і знесіть вас з ніг.

І ти почервоніла, коли вони набрали на тебе крила цукрового клену

Щоб подивитися на місто внизу, загоріться дивовижними речами

Пухові пір’я цілують твоє обличчя і пурхають скрізь.

Реальність — прекрасне місце, але я не хотів би там жити.

Я не хотів там жити.

Обтяжений важкими кришками та місячними колисковими піснями,

Я знав, що ти не спав, бо ти посміхаєшся очима.

Пухові пір’я цілують твоє обличчя і пурхають скрізь.

Реальність — прекрасне місце, але я не хотів би там жити.

З балкона зеленого поясу лісові пожежі виглядають так гарно.

Навіс Ponderosa, я б ніколи не пішов, якби це вирішувалося мною.

До рубінового дерева секвої та до оксамитового лазячого плюща:

Пофарбований повністю червоне дерево, я б ніколи не пішов, якби вирішувати мне.

Зоряним пензлем намалюйте сутінки венеціанським синім

Бо в вечірній тиші ви ніколи не повірите цьому виду.

А коли повернеться листя і їх шепіт наповнить ніч,

Вони замерзнуть і згорять там, де стикаються вогонь і лід.

Чи відчуваєте ви шовкові обійми в атласному повітрі?

Якщо ми розпадемося без сліду, чи справді світ це хвилює?

Пухові пір’я цілують твоє обличчя і пурхають скрізь.

Реальність — прекрасне місце, але я не хотів би там жити.

Я бачив, як осіннє листя лущилося з вулиці,

Візьміть затишний вітерець і знесіть вас з ніг.