La clessidra - Ottodix

Ogni tanto si vede una dama,

che discende la collina,

affilando le lame che ha,

con passo lento s’avvicina.

E gli orologi danno

l’ora del disinganno

Venti secondi di lucido sballo,

sembrano gli anni vissuti fin qua,

come atomi, nella velocità.

Appesi, sospesi,

ai fili del cosmo siamo tesi,

ai giochi del vento,

arresi.

Oh, mia sadica, nera signora,

che con tutti quanti danza,

gira un’altra clessidra per me,

che il tempo brucia la speranza.

Ma gli orologi danno,

l’ora del disinganno

Semplici uomini, piccoli grappoli

fatti di cellule, vivono un po',

come atomi, nella velocità.

Appesi, sospesi,

ai fili del cosmo siamo tesi,

al gioco del tempo,

arresi.

Trascinando la sua preda

ripercorre la collina

e la gente si prepara

ad un’altra notte nera.

Appesi, sospesi,

ai fili del cosmo siamo tesi.

Час від часу ми бачимо якусь даму,

що спускається з пагорба,

заточуючи леза, які він має,

повільним кроком він наближається.

І годинники дають

година розчарування

Двадцять секунд блискучого максимуму,

здається, що роки прожили тут,

як атоми, за швидкістю.

Підвісний, підвісний,

до струн космосу ми тягнулися,

до ігор вітру,

здався.

О, моя садистська чорна леді,

який танцює з усіма,

переверни для мене ще один пісочний годинник,

що час спалює надію.

Але годинники дають,

година розчарування

Прості чоловіки, невеликі скупчення

з клітин, вони живуть деякий час,

як атоми, за швидкістю.

Підвісний, підвісний,

до струн космосу ми тягнулися,

до гри часу,

здався.

Перетягує свою жертву

повертає пагорб

і люди готуються

до іншої чорної ночі.

Підвісний, підвісний,

ми напружені до струн космосу.