Pazza no... ma immortale - Ornella Vanoni

Io qui vi devo confessare

Che io mi credo immortale

E devo ancora fare tutto

E devo ancora dire tutto

E gli anni non son stati niente

Appena un gioco della mente

Come una macchina un po' assurda

Per fare solo dei ricordi

Così gli amori, quelli veri

Non sono quelli miei di ieri

Così le lacrime che ho dentro

Son solo un’ombra del mio pianto

Pianto che dovrò versare

Quando verrà il mio grande amore

Perché il mio amore appartiene

A un lontanissimo domani

Che non ho ancora tra le mani

Tra le mie mani

Perché non sono ancora pronta

E non capisco ancora il mondo

E non può essere la vita

La cosa che ho fin qui vissuta

Perché se io dovessi dire

Le cose che ho da cominciare

Non saprei da dove cominciare

È tutto un mondo da scoprire

Io devo essere immortale

Sennò sarebbe andata male

Perché di tutto il mio passato

Tre quarti almeno l’ho sciupato

No, anzi… tutto l’ho sciupato

Pazza no… è solo che

Io non mi vedo morire mai dentro di me

E ogni giorno è un rigo appena

E ogni giorno è sempre il primo

Che con baldanza e con paura

Assalgo e vado all’avventura

Di tutta quella lunga serie

Che poi saranno le mie storie

Perché per gli altri passa il tempo

Ma non per me perché altrimenti

Com'è che ho dentro ancora tanto

Com'è che ho detto «poco o niente»?

Poco o niente

Я мушу вам тут зізнатися

Що я вважаю себе безсмертним

А я ще маю все зробити

І я ще маю все сказати

А роки були нічим

Просто гра розуму

Як дещо абсурдна машина

Щоб просто залишити спогади

Отже, кохання, справжнє

Вони не мої від вчорашнього дня

Тож сльози, які в мене всередині

Вони лише тінь моїх сліз

Плач, що мені доведеться налити

Коли прийде моя велика любов

Тому що моя любов належить

У дуже далеке завтра

Якого ще не маю в руках

В моїх руках

Бо я ще не готовий

І я все ще не розумію світу

І це не може бути життям

Те, що я дожив до цього моменту

Бо якби мені довелося сказати

Речі, з яких я маю почати

Я не знаю з чого почати

Це цілий світ для відкриття

Я повинен бути безсмертним

Інакше було б погано

Через все моє минуле

Принаймні три чверті я витратив даремно

Ні, навпаки... Я все змарнував

Божевільно ні… це просто

Я ніколи не бачу себе вмирати всередині себе

І кожен день – це просто лінія

І кожен день завжди перший

Чим сміливо і боязко

Я атакую ​​і йду на пригоду

З усіх цих довгих серіалів

Які потім будуть моїми розповідями

Бо час минає для інших

Але не для мене, бо інакше

Чому в мене ще так багато всередині

Як я сказав «мало чи нічого»?

Мало або нічого