Non era presto per chiamarti amore - Ornella Vanoni

Era una notte come tante altre

Senza un presagio né un presentimento

Nemmeno il brivido dell’imprevisto

Né il senso effimero del tradimento

Pioveva piano sulle nostre spalle

Erano lacrime di Dio, di rabbia

O era il destino a voler fermare

I nostri passi inquieti sulla sabbia?

Fu nel silenzio della timidezza

Per quel tuo sguardo fisso da bandito

Che cadde a terra ogni incertezza

E, per ultimo, l’anello al dito

Era una notte come nessun’altra

In quella smania di confonderci

Io ti ho seguito e so che la poesia

Non ha camminato mai così

Su per le scale, fino in paradiso

Giù negli inferni di chi si è perduto

Su tra le stelle, oltre l’infinito

E ancora giù, dove non mi hanno avuto mai

E quando hai chiuso il sole del mattino

Dietro le tende, senza far rumore

Ho visto chiaro dietro il tuo sorriso

Non era presto per chiamarti amore

Non era presto per chiamarti amore

Non era presto per chiamarti amore

Non era presto per chiamarti amore

Це була ніч, як і будь-яка інша

Без прикмети чи передчуття

Навіть не хвилювання від несподіваного

Ані ефемерне відчуття зради

На наші плечі повільно йшов дощ

Це були сльози Бога, гніву

Або доля хотіла зупинитися

Наші неспокійні кроки по піску?

Це було в тиші сором’язливості

За той твій бандитський погляд

Щоб вся невизначеність впала на землю

І, нарешті, кільце на пальці

Це була ніч, як ніхто інший

У цьому прагненні збити нас з пантелику

Я пішов за тобою і знаю поезію

Він ніколи не ходив так

Вгору по сходах до раю

Внизу в пеклі загублених

Серед зірок, за межами нескінченності

І досі внизу, де мене ніколи не було

І коли ти закрив ранкове сонце

За фіранками тихо

Я чітко бачив за твоєю посмішкою

Ще не рано було називати тебе коханням

Ще не рано було називати тебе коханням

Ще не рано було називати тебе коханням

Ще не рано було називати тебе коханням