Il continente delle cose amate - Ornella Vanoni

Sera, in questa luce io mi sento vera

Sull’acqua e i suoi riflessi

Camminando, andrò fin laggiù

Dove dormire come un fiore e poi sognare

E perdonare anche lui

Credendo sia pioggia il pianto

Grande nei sentimenti

Ma il mio cuore non regge, no

Ora che cosa inventi

Per poi dirmi: «Non basto più»?

Grande nei pentimenti

Nel rubarmi la gioventù

Buono per quei momenti

Quando il cuore non parla più

Nel continente delle cose amate

Rivedo con la mente le serate e noi

Che innamorati e amanti sognavamo un po'

E adesso non più

Sera, in questa luce io mi sento sola

E questa luna chiara non consola più

Io, se avrò il coraggio gli darò un addio

Stellato il cielo com'è, potrebbe sembrare facile

Grande nei sentimenti

Ma il mio cuore non regge, no

Ora che cosa inventi

Per poi dirmi: «Non basto più»?

Grande nei pentimenti

Nel rubarmi la gioventù

Buono per quei momenti

Quando il cuore non parla più

Nel continente delle cose amate

Rivedo con la mente le serate e noi

Che innamorati e amanti sognavamo un po'

E adesso non più

Sera, ma questa luce più non sembra vera

Non puoi salvare chi si sente sola

È falso dire: «Con la mente vola»

Se poi laggiù io mi ritrovo sola

Ma questa luce più non sembra vera

È falso dire: «Con la mente vola»

Se poi laggiù io mi ritrovo sola

Вечір, у цьому світлі я почуваюся справжнім

Про воду та її відблиски

Ідучи, я піду туди

Де спати, як квітка, а потім мріяти

І йому теж пробачте

Вірити, що плач – це дощ

Великий у почуттях

Але моє серце не тримає, ні

Тепер що ви вигадуєте

А потім скажи мені: «Мені вже не вистачає»?

Великий у покаянні

Вкравши мою молодість

Добре для тих моментів

Коли серце вже не говорить

На континенті улюблених речей

Розглядаю вечори й нас подумки

Щоб закоханих і закоханих ми трохи мріяли

А тепер вже ні

Вечір, у цьому світлі я почуваюся самотнім

І цей ясний місяць уже не втішає

Я, якщо матиму сміливість, попрощаюсь з ним

Зоряне небо таким, яким воно є, може здатися легким

Великий у почуттях

Але моє серце не тримає, ні

Тепер що ви вигадуєте

А потім скажи мені: «Мені вже не вистачає»?

Великий у покаянні

Вкравши мою молодість

Добре для тих моментів

Коли серце вже не говорить

На континенті улюблених речей

Розглядаю вечори й нас подумки

Щоб закоханих і закоханих ми трохи мріяли

А тепер вже ні

Вечір, але це світло вже не здається правдою

Ви не можете врятувати тих, хто почувається самотнім

Невірно говорити: «З розумом літає»

І якщо я опинюся там сам

Але це світло більше не здається правдою

Невірно говорити: «З розумом літає»

І якщо я опинюся там сам