Costruzione - Ornella Vanoni

Amò tutta la notte come fosse l’ultima

Baciò la Donna sua come se fosse l’ultima

Ed ogni figlio suo come se fosse l’unico

E attraversò la strada col suo passo timido

Salì la costruzione come fosse macchina

Alzò sul ballatoio due pareti solide

Mattone per mattone in un disegno magico

Con gli occhi pieni zeppi di cemento e lacrime

Sedette a riposare come fosse sabato

Mangiò pane e formaggio come fosse un principe

Bevette e singhiozzò come se fosse un naufrago

Ballò e gorgogliò come ascoltasse musica

Ed inciampò nel cielo come un vecchio comico

E fluttuò nell’aria come fosse un passero

A terra si afflosciò come un pacchetto flaccido

Agonizzò nel mezzo del passeggio pubblico

Si spense contromano, ostacolando il traffico

Amò tutta la notte come fosse l’ultimo

Baciò la Donna sua come se fosse l’unica

Ed ogni figlio suo come se fosse il prodigo

E attraversò la strada col suo passo comico

Salì la costruzione come fosse un solido

Alzò sul ballatoio due pareti magiche

Mattone per mattone in un disegno logico

Con gli occhi pieni zeppi di cemento e traffico

Sedette a riposare come fosse un principe

Mangiò pane e formaggio come fosse il massimo

Bevette e singhiozzò come se fosse macchina

Ballò e gorgogliò come se fosse il prossimo

Ed inciampò nel cielo come ascoltasse musica

E fluttuò nell’aria come fosse sabato

A terra si afflosciò come un pacchetto timido

Agonizzò nel mezzo del passaggio un naufrago

Si spense contromano, ostacolando il pubblico

Amò tutta la notte come fosse macchina

Baciò la Donna sua come se fosse logico

Alzò sul ballatoio due pareti flaccide

Sedette a riposare come fosse un passero

E fluttuò nell’aria come fosse principe

A terra si afflosciò come un pacchetto comico

Si spense contromano, ostacolando il sabato

Він любив всю ніч, ніби це була остання

Він цілував свою Жінку, наче вона остання

І кожен з його дітей немов він єдиний

І він своїм несміливим кроком перейшов вулицю

Він піднявся на будівлю, наче машина

Він підняв на галереї дві суцільні стіни

Цеглинка за цеглиною в чарівному дизайні

З очима, повними цементу та сліз

Він сів відпочити, наче субота

Він їв хліб і сир, як принц

Він пив і ридав, наче потерпілий

Він танцював і булькав, слухаючи музику

Ед спотикався по небу, як старий комік

І воно пливло в повітрі, як горобець

На землі вона провисла, як млявий пакет

Він мучився посеред громадської прогулянки

Він виїхав у неправильному напрямку, заважаючи руху транспорту

Він любив всю ніч, наче останній

Він цілував свою Жінку, наче вона була єдина

І кожен із його дітей немов блудний

І він своїм комічним кроком перейшов вулицю

Будівля піднялася вгору, наче суцільна

Він підняв дві чарівні стіни на балконі

Цеглинка за цеглиною в логічному оформленні

З очима, повними бетону та руху

Сів відпочити, як князь

Він їв хліб і сир, наче найкращі

Він пив і ридав, наче машина

Він танцював і булькав, наче був наступним

І спотикався по небу, наче музику слухав

І літало в повітрі, наче субота

На землі вона провисла, як сором’язливий пакет

Потерпілий вмирає посеред проходу

Він пішов не в тому напрямку, заважаючи глядачам

Він любив всю ніч, як машину

Він поцілував свою Жінку, ніби це було логічно

Він підняв дві мляві стіни на балконі

Сів відпочити, як горобець

І він парив у повітрі, наче князь

На землі він обм’якнув, як пакет коміксів

Він пішов не в тому напрямку, заважаючи суботі