Верни мне боль - Орион

В бреду страданий жутких

я потерял рассудок,

просил я память мне стереть

небо.

Прости меня, о Боже,

Я был не прав, возможно…

Прости — и я не буду впредь…

Верни мне мгновенья,

обиды, прощенья!

И боль, и радость — всё в небытие!

В забвении полном

я образ не вспомню,

горят года в огне.

Я потерял опору:

Кто враг, а кто мне дорог?

Забытым эхом голоса

Слышу

О, я не мог представить,

что этот день настанет

и я забуду кто я сам!

Верни мне мгновенья,

обиды, прощенья!

И боль, и радость — всё в небытие!

В забвении полном

я образ не вспомню,

горят года в огне.

Так дальше жить нет мочи!

Воспоминаний хочет

душа, и я пытаюсь вновь

вспомнить…

Пусть непосильна ноша,

но я хочу жить прошлым!

Верни мне боль мою и скорбь!

Верни мне мгновенья,

обиды, прощенья!

И боль, и радость возврати назад!

Мне новым жить поздно

и нужен как воздух

Воспоминаний ад…

У марення страждань страшних

я втратив розум,

просив я пам'ять мені стерти

небо.

Вибач мені, Боже,

Я був неправий, можливо…

Прости — і я не буду надалі…

Поверни мені миті,

образи, прощення!

І біль, і радість — все в небуття!

У забутті повному

я образ не пригадаю,

горять роки у вогні.

Я втратив опору:

Хто ворог, а хто мені дорогий?

Забутою луною голоси

Чую

О, я не міг уявити,

що цей день настане

і я забуду хто я сам!

Поверни мені миті,

образи, прощення!

І біль, і радість — все в небуття!

У забутті повному

я образ не пригадаю,

горять роки у вогні.

Так далі жити нема сили!

Спогадів хоче

душа, і я намагаюся знову

згадати…

Нехай непосильна ноша,

але я хочу жити минулим!

Поверни мені мій біль і скорботу!

Поверни мені миті,

образи, прощення!

І, біль, і радість поверни назад!

Мені новим жити пізно

і потрібний як повітря

Спогадів пекло…