Палач - Орион

Счет годам потерял,

Кто ты сам:

Принц или нищий?

Между злом и добром

Ты устал

Быть третьим-лишним!

Ты один в пустоте,

Где твой дом?

Как твое имя?

Только меч в кулаке,

Он — твой хлеб,

Он же — святыня…

Видел ты сотни лиц,

Что навек

В крике застыли,

Но движенья руки

Были так неумолимы…

Сердце вон!

Разум прочь!

Разве с ним

Мог ты стать зверем?

Но ведь каждую ночь

Слышишь их, просишь прощенья…

Правосудья венец

Ты собой миру являешь.

Чьей-то жизни конец —

Ты свой путь лишь начинаешь!

И мольбам вопреки

Губишь их,

Слов не приемля.

Только кровь впереди —

Льёт рекой с плахи на землю…

Кончишь ты как и все —

Та же казнь,

Только иначе…

Безразлично косе:

Узник ты, или палач и Замахнется она

Как всегда-

Слов не приемля…

И слетит голова

С плеч твоих

Прямо на землю…

Рахунок роками втратив,

Хто ти сам:

Принц чи жебрак?

Між злом і добром

Ти втомився

Бути третім-зайвим!

Ти один в порожнечі,

Де твій будинок?

Як твоє ім'я?

Тільки меч у кулаку,

Він — твій хліб,

Він ж — святиня...

Бачив ти сотні осіб,

Що навіки

У крику застигли,

Але рухи руки

Були такі невблаганні.

Серце геть!

Розум геть!

Хіба з ним

Міг ти стати звіром?

Але ведь щоночі

Чуєш їх, просиш пробачення…

Правосуддя вінець

Ти—собою світові являєш.

Чиєму життя кінець —

Ти свій шлях лише починаєш!

І мольбам всупереч

Губиш їх,

Слів не прийнята.

Тільки кров попереду—

Льє рікою з плахи на землю…

Скінчиш ти як і все —

Та же кара,

Тільки інакше…

Байдуже косі:

В'язень ти, або кат і Замахнеться вона

Як завжди-

Слів не прийняття…

І злетить голова

З плеч твоїх

Прямо на землю...