Serenity Painted Death - Opeth

Returned from a hibernal dream

Voices fell like marble

No longer by my side

Gone all that would linger

Ripped from my embrace

Melinda reflected in shafts

Red line round her neck

Met the earth in silence

White faced haggard grin

In this serenity painted death

With a halo of bitter disease

Black paragon in lingering breath

White faced haggard grin

In this serenity painted death

With a halo of bitter disease

Black paragon in lingering breath

Saw her fading

Blank stare into me

Clenched fist

From the beautiful pain

Darkness reared its head

Tearing within the reeling haze

Took control, claiming my flesh

Piercing rage, perfect tantrum

Each and every one would die at my hand

Choking in warm ponds of blood

At last, weak and torn, I went down

Drained from strength, flickering breath

Came with the moon

The wayward in concious state

Flanked and barred in destiny’s end

Underneath with hope in laches

Swathed in filth, any would betoken

Starlit shadows on the wall

Finally there to collect me

From the bowels of sin

White faced haggard grin

In this serenity painted death

With a halo of bitter disease

Black paragon in lingering breath

White faced haggard grin

In this serenity painted death

With a halo of bitter disease

Black paragon in lingering breath

Повернувся із зимового сну

Голоси падали, як мармур

Більше не зі мною

Зникло все, що б затягнулося

Вирваний із моїх обіймів

Мелінда відбивається в валах

Червона лінія навколо її шиї

Зустрів землю в тиші

Виснажена усмішка з білим обличчям

У цій безтурботності намальована смерть

З ореолом гіркої хвороби

Чорний образець у затяжному диханні

Виснажена усмішка з білим обличчям

У цій безтурботності намальована смерть

З ореолом гіркої хвороби

Чорний образець у затяжному диханні

Бачив, як вона згасає

Порожній погляд у мене

Стиснутий кулак

Від прекрасного болю

Темрява підняла голову

Розрив у крутому серпанку

Взяв під контроль, вимагаючи моє тіло

Пронизлива лють, ідеальна істерика

Кожен загинув би від моєї руки

Задихаючись у теплих ставках крові

Нарешті, слабкий і розірваний, я опустився

Вичерпаний з сил, тремтливе дихання

Прийшов з місяцем

Слабкий у свідомості

Обмежений і закритий в долі

Внизу з надією в лашах

Закутаний у бруд, будь-який був би символом

Зоряні тіні на стіні

Нарешті там, щоб забрати мене

З надр гріха

Виснажена усмішка з білим обличчям

У цій безтурботності намальована смерть

З ореолом гіркої хвороби

Чорний образець у затяжному диханні

Виснажена усмішка з білим обличчям

У цій безтурботності намальована смерть

З ореолом гіркої хвороби

Чорний образець у затяжному диханні