April Ethereal - Opeth

It was me, peering through the looking-glass

Beyond the embrace of Christ

Like the secret face within the tapestry

Like a bird of prey over the crest

And she was swathed in sorrow, as if born within its mask

Her candlelight snuffed, the icon smiled

Emptiness followed by her wake

I could clasp her in undying love

Within ghostlike rapture the final word was mine

She faced me in awe

'Twas a token of ebony colour

Embodied in faint vapour

Wandering through April’s fire

Compelled to grasp and to hold the one that was you

I will endure, hide away

I would outrun the scythe, glaring with failure

It is a mere destiny I thought, a threshold I had crossed before

The rain was waving goodbye, and when the night came

The forest folded its branches around me

Something passed by, and I went into a dream

She laughing and weeping at once: «take me away»

I don’t know how or why, I’ll never know WHEN

Це був я, дивлячись крізь дзеркало

За межами обіймів Христа

Як таємне обличчя в гобелені

Як хижий птах над гребені

І вона була оповита сумом, ніби народжена в його масці

Її свічка погасла, ікона посміхнулася

Порожнеча, а потім її пробудження

Я міг би обійняти її в невмираючому коханні

У примарному захопленні останнє слово було за мною

Вона зіткнулася зі мною в страху

Це був символ чорного дерева

Втілений у слабкій парі

Блукаючи крізь квітневий вогонь

Вимушені схопити й тримати того, хто був тобою

Я витерплю, сховаюся

Я б обігнав косу, блискучий від невдачі

Це проста доля, яку я думав, поріг, який я переступив раніше

Дощ махав на прощання, а коли настала ніч

Ліс склав навколо мене свої гілки

Щось пройшло повз, і я увійшов у сон

Вона сміється і плаче відразу: «забери мене»

Я не знаю, як і чому, я ніколи не знаю, КОЛИ