Karma - Opeth

And as they say

Grief is only able to possess

The rotting body clad in ancient clothes

Is left behind with a wave of the hand

I have gone away

The bed is cold and empty

Trees bend their boughs toward the earth

And nighttime birds float as black faces

It was the hand reaching out through the mirror

Unknown and scarred by life…

The luring eyes, you had never seen

You have nothing more to find

You have nothing more to lose

The cold season drifts over the land

They huddle in the brown corners

Some would settle for less

The castles were all empty, asleep

Long awaiting their king

Beckoning round the bend

Amidst the forest one would hear that I had been there

Draped within a fate I could not change

And always welcoming Winter’s EPILOGUE

І як кажуть

Горе вміє лише володіти

Гниле тіло, одягнене в стародавній одяг

Залишається помахом рукою

Я пішов

Ліжко холодне й порожнє

Дерева гнуть свої гілки до землі

А нічні птахи пливуть як чорні обличчя

Це була рука, яка простягнулася крізь дзеркало

Невідомі й уражені життям…

Заманливі очі, яких ви ніколи не бачили

Вам більше нема чого знайти

Вам більше нічого втрачати

Холодна пора пролітає над землею

Вони туляться в коричневих кутках

Деякі погодилися б на менше

Замки всі спорожніли, спали

Довго чекають свого короля

Манить за поворот

Серед лісу можна було почути, що я був там

Затягнутий у долю, яку я не міг змінити

І завжди вітаємо ЕПІЛОГ Зими