Жизнь из фотографий - Операция Пластилин

ничего не говорить

никого не слушать

просто нюхать кокаин

с елочных игрушек

мотыльки сидят в шкафу

солнце гаснет на ветру

если уж курить весну,

то на двоих всегда одну

обернись, там за спиной

твой детский бред

и из скважины дверной

колючий свет

на матрасе человек

и кто-то кричит

в моей голове

за окошком

серый цвет

я так хочу

так нужно мне.

тонкими нитками

пустыми днями

белыми чердаками

рассказами

стихами

дымом

ядом

жизнь из фотографий

шить

Только пепел знает,

Что значит сгореть дотла,

Но я тоже скажу,

Близоруко взглянув вперед:

Не все уносимо ветром,

Не все метла, широко забирая,

По двору подберёт.

Мы останемся смятым окурком!

Плевком в тени под скамьей,

Куда угол проникнуть

Лучу не даст,

И слежимся в обнимку с грязью,

Считая дни, в перегной, в осадок,

В культурный пласт!

Замаравши совок, археолог разинет пасть отрыгнуть,

Но его открытие прогремит на весь мир,

Как зарытая в землю страсть,

Как обратная версия пирамид.

-Падаль!

— выдохнет он, обхватив живот,

Но окажется дальше от нас, чем земля от птиц,

Потому что падаль — свобода от клеток!

Свобода от целого!

Апофеоз частиц!

нічого не говорити

нікого не слухати

просто нюхати кокаїн

з ялинкових іграшок

метелики сидять у шафі

сонце гасне на вітрі

якщо вже курити весну,

то на двох завжди одну

обернись, там за спиною

твоє дитяче марення

і із свердловини дверної

колюче світло

на матрасі людина

і хтось кричить

у моїй голові

за віконцем

сірий колір

я так хочу

так треба мені.

тонкими нитками

порожніми днями

білими горищами

оповіданнями

віршами

димом

отрутою

життя з фотографій

шити

Тільки попіл знає,

Що означає згоріти вщент,

Але я теж скажу,

Близоруко глянувши вперед:

Не все несемо вітром,

Не все мітла, широко забираючи,

По двору підбере.

Ми залишимося зім'ятим недопалком!

Плівком в тіні під лавкою,

Куди кут проникнути

Променю не дасть,

І стежимося в обнімку з брудом,

Вважаючи дні, в перегній, в осад,

У культурний пласт!

Замазав совок, археолог роззявить пащу відригнути,

Але його відкриття прогримить на весь світ,

Як зарита в землю пристрасть,

Як зворотна версія пірамід.

-Падаль!

— видихне він, охопивши живіт,

Але буде далі від нас, ніж земля від птахів,

Тому що падаль — свобода від клітин!

Свобода від цілого!

Апофеоз часток!