Я тебя отвоюю - Операция Пластилин

Я тебя отвоюю у всех земель, у всех небес,

Оттого что лес — моя колыбель, и могила — лес,

Оттого что я на земле стою — лишь одной ногой,

Оттого что я о тебе спою — как никто другой.

Я тебя отвоюю у всех времен, у всех ночей,

У всех золотых знамен, у всех мечей,

Я ключи закину и псов прогоню с крыльца —

Оттого что в земной ночи я вернее пса.

Я тебя отвоюю у всех других — у той, одной,

Ты не будешь ничей жених, я — ничьей женой,

И в последнем споре возьму тебя — замолчи!

—

У того, с которым Иаков стоял в ночи.

Но пока тебе не скрещу на груди персты —

О проклятие!

— у тебя остаешься — ты:

Два крыла твои, нацеленные в эфир, —

Оттого что мир — твоя колыбель, и могила — мир!

Я тебе відвоюю у всіх земель, у всіх небес,

Тому що ліс - моя колиска, і могила - ліс,

Тому що я на землі стою лише однією ногою,

Тому що я заспіваю про тебе — як ніхто інший.

Я тебе відвоюю у всіх часів, у всіх ночей,

Усі золоті прапори, всі мечі,

Я ключі закину і псів прожену з ганку.

Тому що в земній ночі я вірніший за пса.

Я тебе відвоюю у всіх інших - у тієї, однієї,

Ти не будеш нічиєю нареченим, я — нічиєю дружиною,

І в останній суперечці візьму тебе — замовкни!

-

У того, з яким Яків стояв уночі.

Але поки тобі не схрещу на грудях пальці.

Про прокляття!

- У тебе залишаєшся - ти:

Два крила твої, націлені в ефір,

Тому що світ – твоя колиска, і могила – мир!