Стрекоза - Операция Пластилин

Здесь, в этой банке, холодно и пусто,

И я глотаю ртом остывший воздух,

Память крутит фильм о том, что прошло,

Затянись, сестра, - станет хорошо.

Ты,ты рисуешь мне дождем

На асфальте города, -

Это то, что мы вдвоем

Называем "навсегда".

Разноцветные глаза,

Оригами-облака, -

Это жизнь-стрекоза

С весной у виска.

Здесь, в этой банке, замерзают пальцы,

Ломаясь, голос не попадает в "ми",

Мы умрем так и не заглянув в Париж.

Проходи, сестра, что в дверях стоишь?

За окном почти стемнело

И почти не видно ничего,

Лишь мое смешное тело

Под пальто.

Ты,ты рисуешь мне дождем

На асфальте города, -

Это то, что большинство

Называет "ерунда".

Сердце плачет и дрожит,

И в глазах горят огни.

Как же здорово жить,

Не касаясь земли,

Как же здорово жить,

Как же здорово жить.

Тут, у цій банці, холодно і порожньо,

І я ковтаю ротом холодне повітря,

Пам'ять крутить фільм про те, що минуло,

Затягнися, сестро, - стане добре.

Ти малюєш мені дощем

На асфальті міста, -

Це те, що ми вдвох

Називаємо "назавжди".

Різнокольорові очі,

Орігамі-хмари, -

Це життя-бабка

З весною біля скроні.

Тут, у цій банці, замерзають пальці,

Ломаючись, голос не потрапляє в "мі",

Ми помремо так і не зазирнувши до Парижа.

Проходь, сестро, що у дверях стоїш?

За вікном майже стемніло

І майже нічого не видно,

Лише моє кумедне тіло

Під пальто.

Ти малюєш мені дощем

На асфальті міста, -

Це те, що більшість

Називає "дурниця".

Серце плаче і тремтить,

І в очах горять вогні.

Як же здорово жити,

Не торкаючись землі,

Як же здорово жити,

Як здорово жити.