Вселенная прощается с нами - Операция Пластилин

Последняя сигарета – не к добру.

Кроссовки на снегу почему-то не оставляют след.

Знаешь, а ведь мое восхождение ко дну.

Началось с восемнадцати юных лет.

И тогда казалось, что можно еще все успеть,

Что еще долго кулак будет точен, а голос юн.

И я не глядя менял свое серебро на медь,

Укрываясь в картонной коробке от тамбовских

Вьюг

Вьюг

Так вселенная прощается с нами

Так город накрывает волнами

Нас сотрет с лица земли

И словно в первый раз

Смотри в меня, смотри

Сжимай мои руки руками

Руки-руки-руки-руками

Нулевые прошли, мир галопом бежал вперед.

Я в какой-то момент перестал за ним успевать.

Оказалось, newwaveснова в моде, панк уже мертв.

И вчерашних героев приковала к себе кровать.

Быстро старела мама, поглощая табачный дым,

А я все еще мечтал создать музыку для кино..

Красное солнце сгорало дотла и день вместе с ним.

И таджики пилили деревья юности за окном.

Здесь и надо бы все прекратить, завершая сюжет,

Многоточьем оборвав набор из букв и рифм,

Кому-то на рейве винт, а кому-то в парадной джеф,

У кого-то души словно нет, а у кого-то она болит.

Прорастая метастазами в головной мозг,

Словно опухоль, что ни вырезать, ни лечить

Ты уходишь в закат, поджигая последний мост.

Я смотрю тебе в след, не пытаясь найти причин.

Так вселенная прощается с нами

Так город накрывает волнами

Нас сотрет с лица земли, останется лишь свет

И эти mp3 подпишут нашими именами

Остання сигарета – не на добро.

Кросівки на снігу чомусь не залишають сліду.

Знаєш, а моє сходження на дно.

Почалося із вісімнадцяти юних років.

І тоді здавалося, що можна все ще встигнути,

Що ще довго кулак буде точний, а голос молодий.

І я не дивлячись міняв своє срібло на мідь,

Укриваючись у картонній коробці від тамбовських

Завірюха

Завірюха

Так всесвіт прощається з нами

Так місто накриває хвилями

Нас зітре з лиця землі

І ніби вперше

Дивись у мене, дивись

Стисни мої руки руками

Руки-руки-руки-руками

Нульові пройшли, світ галопом біг уперед.

Я в якийсь момент перестав за ним встигати.

Виявилося, що новостворена в моді панк вже мертвий.

І вчорашніх героїв прикуло до себе ліжко.

Швидко старіла мама, поглинаючи тютюновий дим,

А я все ще мріяв створити музику для кіно.

Червоне сонце згоряло вщент і день разом із ним.

Таджики пилили дерева юності за вікном.

Тут і треба все припинити, завершуючи сюжет,

Багатокрапкою обірвавши набір з букв і рим,

Комусь на рейві гвинт, а комусь у парадний джеф,

У когось душі ніби нема, а у когось вона болить.

Проростаючи метастазами в головний мозок,

Немов пухлина, що ні вирізати, ні лікувати

Ти йдеш у захід сонця, підпалюючи останній міст.

Я дивлюся тобі слідом, не намагаючись знайти причин.

Так всесвіт прощається з нами

Так місто накриває хвилями

Нас зітре з лиця землі, залишиться лише світло

І ці mp3 підпишуть нашими іменами