Пилигримы - Операция Пластилин

Эта песня рождалась в грязи автострад,

В старом бусе, летящим сквозь раннюю зиму.

В полусне, полудреме под треки Royksopp,

Я и сам не заметил, как стал пилигримом.

Что сегодня у нас Екб или Пермь?

Калининград или, может быть, Владивосток?

Но ни кайф, ни усталость ничем не измерить.

Уезжаешь полный, приезжаешь пустой.

Каждый раз разрываясь словно снаряд,

Кричу и танцую, как на углях.

И я искренне счастлив, что ты все еще рядом.

Ведь я такое читал о себе в новостях.

Слышал как они говорят свысока:

«Он принял буддизм», «О.П.

давно уже не те».

Но, я будто смотритель того Маяка,

Улыбаюсь и продолжаю петь.

Припев:

Тысячи городов

И дорог за спиной.

И везде, вроде, дом,

Но везде я чужой.

Все пилигримы с закатом в глазах

Однажды вернутся домой

Саундчек, начинаем концертную жесть.

Вместе с залом делаем будто бы чудо.

Но скучать — это когда ты вроде бы здесь.

А на самом деле, далеко отсюда.

Из-под стекол темных очков наблюдать,

Как инди-принцессы в первых рядах

Увидят в спонтанном полете басиста,

Поймают со сцены, понесут на руках.

Два часа пролетят, как двадцать минут

Эйфория пройдет, зал вздохнет пустотой.

Но я искренне верю, что они унесут.

Хоть немного света с собой.

Верю, пытаясь не возвращаться назад,

Не выношу запах горящих мостов.

И стараюсь не думать о будущем, вряд

ли мир окажется к нам не жесток.

Маяк будет разрушен стаей яростных волн.

Все проходит и это однажды пройдет.

Но пока мы еще не вернулись домой,

Я живу тем, что там меня кто-то ждет.

Припев:

Тысячи городов

И дорог за спиной.

Я смотрю этот сон,

По дороге домой.

Если солнце в Москве,

Значит в Питере дождь,

Если шрамы горят на руке,

Значит, ты меня ждешь.

И связь постоянна

Ця пісня народжувалася в бруді автострад,

У старому бусі, що летить крізь ранню зиму.

У напівсні, напівдрімо під треки Royksopp,

Я і сам не помітив, як став пілігримом.

Що сьогодні у нас Екб чи Перм?

Калінінград чи, можливо, Владивосток?

Але ні кайф, ні втома нічим не виміряти.

Їдеш повний, приїжджаєш порожній.

Щоразу розриваючись немов снаряд,

Кричу і танцюю, як на вугіллі.

І я щире щасливий, що ти все ще поруч.

Адже я таке читав про себе в новинах.

Чув, як вони кажуть зверхньо:

«Він прийняв буддизм», «О.П.

давно вже не те».

Але, я ніби наглядач того Маяка,

Усміхаюся і продовжую співати.

Приспів:

Тисячі міст

І доріг за спиною.

І скрізь, начебто, будинок,

Але скрізь я чужий.

Усі пілігрими із заходом у очах

Якось повернуться додому

Саундчеку, починаємо концертну жерсть.

Разом із залом робимо ніби чудо.

Але нудьгувати — це коли ти начебто би тут.

А насправді, далеко звідси.

З-під стекол темних окулярів спостерігати,

Як інді-принцеси в перших рядах

Побачать у спонтанному польоті басиста,

Спіймають зі сцени, понесуть на руках.

Дві години пролетять, як двадцять хвилин

Ейфорія пройде, зал зітхне пусткою.

Але я щиро вірю, що вони віднесуть.

Хоч трохи світла із собою.

Вірю, намагаючись не повертатися назад,

Не виношу запах палаючих мостів.

І намагаюся не думати про майбутнє, навряд

чи світ виявиться до нас не жорсткий.

Маяк буде зруйнований зграєю лютих хвиль.

Все проходить і це одного разу пройде.

Але поки ми ще не вернулися додому,

Я живу тим, що там на мене хтось чекає.

Приспів:

Тисячі міст

І доріг за спиною.

Я дивлюся цей сон,

По дорозі додому.

Якщо сонце в Москві,

Значить у Пітері дощ,

Якщо шрами горять на руці,

Значить, ти мене чекаєш.

І зв'язок постійний