Течение - Омела

Где солнце всходит, гордый лик!

Где в море тонет чаек крик!

Где новый день свет рассыпает!

Обмяк недвижный воздух встал

НА плахе бронзы лезвий скал

Внизу туман меня встречает…

ТАм ждут меня огни грозы!

ТАм ратники нежней слезы!

Я к вам спешу я в вас спасаюсь!

Пронзая иглами воды…

Своею волей высота!

Мне дали свет седой звезды!

Стрелой небесного суда!

Отрезан путь стеной дождя!

В водоворотах полных рек…

В камнях хранящих мудрость дна!

Я обрету покой на век!

Рукой души коснувшись дна…

Мой крик нарушит тишина!

Прекрасен миг и наслаждаюсь…

У воды теченье танцем рыб

Плывет среди безмолвных глыб

Я здесь я с вами в ил вжимаюсь!

Мне тайна плена так близка,

Скрываю рябью облака!

Мне вечность шепчет песнь,

Я в вечность возвращаюсь!

Взорвавшись силами воды,

Во мне ликует высота!

Я вижу свет седой звезды!

Я у подножия моста!

Открыт последний, верный путь!

В водовороты теплых рек!

В камнях хранящих силу дна,

Я обрету покой на век!

Пронзая иглами воды…

Своею волей высота!

Мне дали свет седой звезды!

Стрелой небесного суда!

Открыт последний, верный путь!

Я у подножия моста!

В водоворотах полных рек…

В камнях хранящих силу дна!

силу дна!

силу дна!

силу дна!

Де сонце сходить, горде обличчя!

Де в море тоне чайок крик!

Де новий день світло розсипає!

Обм'як нерухоме повітря встало

НА пласі бронзи лез скель

Внизу туман мене зустрічає.

Там чекають на мене вогні грози!

Там ратники ніжної сльози!

Я до вас поспішаю я вас рятуюся!

Пронизуючи голками води.

Своєю волею висота!

Мені дали світло сивої зірки!

Стрілою небесного суду!

Відрізаний шлях стіною дощу!

У оборотах повних річок…

У каменях, що зберігають мудрість дна!

Я знаю спокій на вік!

Рукою душі торкнувшись дна.

Мій крик порушить тиша!

Прекрасна мить і насолоджуюся…

У води течія танцем риб

Пливе серед безмовних брил

Я тут я з вами в іл вжимаюся!

Мені таємниця полону така близька,

Приховую брижами хмари!

Мені вічність шепоче пісня,

Я ввічність повертаюся!

Вибухнувши силами води,

У мене радіє висота!

Я бачу світло сивої зірки!

Я у підніжжя мосту!

Відкритий останній, вірний шлях!

У вирі теплих річок!

У каменях, що зберігають силу дна,

Я знаю спокій на вік!

Пронизуючи голками води.

Своєю волею висота!

Мені дали світло сивої зірки!

Стрілою небесного суду!

Відкритий останній, вірний шлях!

Я у підніжжя мосту!

У оборотах повних річок…

У каменях, що зберігають силу дна!

силу дна!

силу дна!

силу дна!