Vitrier - Olivia Ruiz

Les mains sales et le corps lassé

De porter de porte en porte

De gueuler d’une voix trop forte

À en briser le verre

Vent glacial au pluie mesquine

Tandis que le bourgeoise bouquine

Un livre sur la condition des hommes

Il rôde sous ses fenêtres

En se disant peut-être que long de tous son être

Vitrier, vitrier

Dans son bleu réglementaire

Vitrier, vitrier

La casquette de travers

Qu’il était beau le père

Vitrier, vitrier

Artisan, ouvrier

C’est ce qui le rendait fier

C’est ce qui le rendait fier

Il mettait tous son cœur à l’ouvrage

Pour que le verre prennent pas tous leur chauffage

Et puis un jour dans la modernité

Le doux vitrage l’a mis sur le carreaux

On entendit plus son beau chant d’oiseaux, prolo

Vitrier, vitrier

Dans son bleu réglementaire

Vitrier, vitrier

La casquette de travers

Qu’il était beau le père

Vitrier, vitrier

Artisan, ouvrier

C’est ce qui le rendait fier

C’est ce qui le rendait fier

Il a rangé son bleu au placard

Il fout plus jamais les pieds sur le trottoir

Maintenant ses os se brisent comme du verre

Il espère que là haut les prolos auront des choses à faire

Il s’occupera d’la fenêtre du bon dieu avec ses ailes attachées à son bleu

Le pauvre vieux, chaque jour déraille

Il parle la nuit de réparer du vitrail et chanter aux cieux

Vitrier, vitrier

Dans son bleu réglementaire

Vitrier, vitrier

La casquette de travers

Qu’il était beau le père

Vitrier, vitrier

Artisan, ouvrier

C’est ce qui le rendait fier

C’est ce qui le rendait fier

Брудні руки і втомлене тіло

Носити від дверей до дверей

Надто голосно кричати

Щоб розбити скло

Замерзаючий вітер до дрібного дощу

Поки буржуа читає

Книга про стан чоловіків

Він нишпорить під своїми вікнами

Думаючи, можливо, це разом з усім своїм єством

скляр, скляр

У своїй нормативно-блакитній

скляр, скляр

Крива шапка

Яким гарним був батько

скляр, скляр

ремісник, робітник

Саме цим він пишався

Саме цим він пишався

Він вкладав у роботу всю душу

Щоб скло не все забирало тепло

А потім день у сучасності

М’яке скління закидало його камінням

Ми вже не чули її гарного пташиного співу, проло

скляр, скляр

У своїй нормативно-блакитній

скляр, скляр

Крива шапка

Яким гарним був батько

скляр, скляр

ремісник, робітник

Саме цим він пишався

Саме цим він пишався

Свій блакитний він поклав у шафу

Він більше ніколи не ступить на тротуар

Тепер його кістки ламаються, як скло

Він сподівається, що у пролів там, нагорі, буде чим зайнятися

Він подбає про вікно доброго бога з його крилами, прикріпленими до його синього

Бідні старі, кожен день збивається з рейок

Він розповідає вночі про лагодження вітражів і спів до небес

скляр, скляр

У своїй нормативно-блакитній

скляр, скляр

Крива шапка

Яким гарним був батько

скляр, скляр

ремісник, робітник

Саме цим він пишався

Саме цим він пишався