Poika varjoisalta kujalta - Olavi Virta

Hän muuan poika vain on lailla poikain toisten

Hän tuntee työn ja varjot päiväin aurinkoisten

Hän viheltää kun kautta kujain sokkeloisten

Tie turistin ja neidonkin käy iltaisin

Hän ei ole vuosiltaan

Vielä yhtätoistakaan

Pieni kiharainen pää

Kujan pimentoihin jää

Hän siellä viheltäin ja laulain tarinansa sulle kertoo

Ja kujan kulmat varjoineen

Hän kyllä tuntee tarkalleen

Ei koskaan äiti häntä kiellä vaikka vaara vaanii siellä

Ei pojallensa neuvojaan

Kai isä anna konsanaan

Hän ei ole vuosiltaan

Vielä yhtätoistakaan

Mutta laulun hilpeän

Oppi kujallansa hän

Hän siellä viheltäin ja laulain tarinansa sulle kertoo

Ja kujan kulmat varjoineen

Hän kyllä tuntee tarkalleen

Ei koskaan äiti häntä kiellä vaikka vaara vaanii siellä

Ei pojallensa neuvojaan

Kai isä anna konsanaan

Hän ei ole vuosiltaan

Vielä yhtätoistakaan

Mutta laulun hilpeän

Oppi kujallansa hän

Vaikk' ei yhtätoistakaan

Він, до речі, син такий же, як сини інших

Він знає роботу й тіні сонячних днів

Він свистить, коли проходить лабіринт алеї

Дорога для туристів і дівчат – вечорами

Йому немає років

Ще одинадцять

Маленька кучерява голова

На алеї лежить лід

Свиснув там і заспівав тобі свою історію

І куточки алеї з їхніми тінями

Так, він точно знає

Мати ніколи не відмовляє йому, хоча там таїться небезпека

Не порада його сина

Гадаю, тато здасться

Йому немає років

Ще одинадцять

Але пісня весела

Він навчався у своєму провулку

Свиснув там і заспівав тобі свою історію

І куточки алеї з їхніми тінями

Так, він точно знає

Мати ніколи не відмовляє йому, хоча там таїться небезпека

Не порада його сина

Гадаю, тато здасться

Йому немає років

Ще одинадцять

Але пісня весела

Він навчався у своєму провулку

Хоча не одинадцять