Metsäkukkia - Olavi Virta

Metsään on tullut jo syys

Lohduton yön hämäryys

Vain hongat huokaillessaan suojaavat kukkia maan

Hongiston suojaan on jäänehet pienoiset

Metsäorvokit nuo, syksy unhoitti maasta pois

Yksinäin allapäin saavun kukkien luo

Poimin ne armaallein, anteeksi saan

Tien onnelaan tunnen taas löytänein

Niin kesä saapuu jo uus

Kukkien uus ihanuus

Metsässä puut vihannoi

Sunnuntain hääkellot soi

Vierelläin ohjaan näin kirkkohon morsion

Metsäkukkia on hällä morsiuskimpussa

Hymyillen tietäen katseet yhtyvät nyt

Vain me tunnemme sen, on matkan pää liittomme tää

Syy metsäkukkien

Вже осінь увійшла до лісу

Невтішні нічні сутінки

Тільки хонги зітхають, щоб захистити квіти землі

У притулку Хонгісто залишилися маленькі

Лісові каструлі, ті осінні забули

Я прилітаю до квітів один знизу

Забираю їх з близькими, вибачте

Мені пощастило знову знайти дорогу

Тож літо вже нове

Нова краса квітів

У лісі зеленіли дерева

Дзвонять недільні весільні дзвони

По сусідству я керую нареченою церкви

У букеті нареченої є польові квіти

Посміхається, знаючи, що погляд приєднується

Тільки ми знаємо, що це кінець нашої подорожі

Причина появи польових квітів