Outro - OG Keemo

Sag, wer hätte so ein Jahr erwartet?

Fühlt sich an, als ob es grade startet

Und auch mein Vater kann es sehen

Guck, es war ein langer Weg von Gustav-Mahler-Straße

Seit dem Kappen von Alarmanlagen

Ich fühl' mich wie Kobe nach sei’m ersten Ring

Ho, ihr merkt, dass ich egal, wer momentan im Thron sitzt

Mehr als bloß dicht auf den Fersen bin

Ich trag' mein Polo so wie Hermelin

Ich schwör', das ist für jedes Lerchenberger-Kind

Jungs aus Mannheim, Vorstadt-Niggas in Kastel

Ho, ich bin derselbe schon seit damals

Im Bandana, schwarzen Nikes und Shirts in 5XL

«Carter III» im Wagen, während ich durch dein Apartment schleich' wie Splinter

Cell

Egal, wo du es lagerst, Ho, ich find' dein Geld, die Siedlung singt

«Scht!

Was ist das?

Frag nicht, geh weiter!

Das ist der Sound, wenn du nicht rechtzeitig die Bude verlässt

Und innerhalb von 'ner Minute deine Zukunft ersetzt, ich hab' alles gesehen

Manche spielen, manche zieh’n, manche stechen

Manche sind satt und andere wurden von der Siedlung gefressen

Aber egal, was noch geschieht, ich hab' schon schlimmer kassiert

Guck uns an, wir sind immer noch hier, ich schwör' die Siedlung singt

Sabe, Sabe, Sabe, Sabe

Legenden sterben jung und deshalb leb' ich nicht lang

Sag dem Tod, ich hab' die Segel gespannt, ich hör' die Siedlung sing’n

Sabe, Sabe, Sabe, Sabe

Legenden sterben jung und deshalb leb' ich nicht lang

Wohin ich gehen sollte, sehen wir dann

Was kann ich hiervon erwarten?

Sag, wie weit führ' ich dieses Ding hier noch

fort?

Nicht mal vor 10.000 Fans in München bei RIN als Support

Hab' ich gezittert wie am Tag als ich vor Freunden und Geschwistern

Vor 500 Leuten «Nimbus» performte, ich kann mich noch erinnern

Mein Bruder lag mir nach der Show in den Armen

Wir hab’n geweint so wie Kinder in der Garderobe, ich sag' dir

Ich hatte seit diesem Winter schon lang nicht so gut geschlafen

Frag, wenn ich morgen tot bin, die Straße, ob sie mich nicht vermisst

Denk' an Gespräche mit meiner Mutter am Küchentisch

Vier Uhr nachts, die Art Gespräch, die du nie wieder hast

Sag, warum ich diese Stadt noch trage, bis mein Rücken bricht?

Und warum hat die Stadt dieselbe Art von Liebe nicht für mich?

Ich träumte von Goldketten, Masken und Stichwaffen

Nächte, an denen ich mit toter Mimik auf Treppen saß

Als mich mit sechzehn Jahr’n der erste Polizist packte

Meine Rippen prellte und mir danach ins Gesicht lachte

Nächte, in denen ich wünsch', ich hätt mich nie rumgetrieben

Der Hoodie rot, die Wangen wund geprügelt

Beute in der Tasche, Slug im Volvo und Sattla in meinen Lungenflügeln

Seh' zwischen Opps und Bull’n null Unterschiede

Aber guck mich heute an, meine Stadt sieht mich wie Michael an

Schwarzer Mann, mach' Geld wie’n weißer Mann

Ich fühl' mich so wie Tony, wie De Niro als Capone, denn mich fasst keiner an

Jeder meiner Freunde passt in eine Hand

Alles Treffer, keine Übung

Das ist für meine Jungs aus Mannheim, Mann, die Frankfurt Niggas,

Jungs aus Mainz, an Kids aus Papageiensiedlung

Für die Cousins aus der Heimat ohne ein Reisevisum

Guck, wo wir heut sind, auch ohne Reifeprüfung

Ich fühl' mich wie New Jack City, Nino Brown, Wesley Snipes

Ella Fitzgerald, Nina Simone und Barry White

Auch wenn viel hektisch war in letzter Zeit

Weiß ich, dass egal, wie hässlich weit es ist, ich immer auf der Strecke bleib'

Es existiert kein Wendekreis, ich hab' keine Bremsen

Ho, ich lenk' den Benz so lang, bis mir der Sensenmann die Hände reicht

Ich fühl' mich so wie Mike, denn wenn ich geh', geh' ich legendengleich

Verbrenn' mein Fleisch und alles, was am Ende bleibt, ist nichts bis auf ein’n

Geist

«Es war nie wichtig, woher der Geist kam oder was er wollte.

Seitdem er das

erste Mal auftauchte.

War er Teil der Siedlung.

Und die Siedlung war ein Teil

von ihm.

Er ist ein Geist.

Ein Gedanke.

Eine Idee.

Unschuldig, egal,

ob bösartig oder friedvoll.

Deshalb konnten sie ihn nie fangen.

Egal, wie viele Ketten sie ihm anlegten.

So einen großen Geist konnten sie

nicht fangen.»

Скажіть, хто б очікував такого року?

Таке враження, що це тільки починається

І мій батько теж це бачить

Подивіться, це було далеко від Густав-Малер-штрассе

З тих пір, як відключили сигналізацію

Я відчуваю себе Кобі після його першого дзвінка

Хо, ви бачите, що мені байдуже, хто зараз сидить на троні

Більше, ніж просто гаряче на моїх п’ятах

Я ношу своє поло, як горностай

Присягаюся, це для кожної дитини Лерхенбергера

Хлопці з Мангейма, приміські нігери в Кастелі

Ой, з тих пір я такий самий

У бандані, чорних Nike і сорочках 5XL

«Картер III» в машині, а я пробираюся через твою квартиру, як Сплинтер

клітинка

Куди не склади, хо, я твої гроші знайду, співає поселення

«Тсс!

Що це?

Не питай, продовжуй!

Це звук, якщо ви вчасно не покинете будку

І замінив твоє майбутнє за хвилину, я все це побачив

Хтось грає, хтось тягне, хтось колоти

Одних нагодували, а інших з’їли поселення

Але що б ще не було, я вже зібрав гірше

Подивіться на нас, ми ще тут, клянусь, поселення співає

Сабе, Сабе, Сабе, Сабе

Легенди вмирають молодими, і тому я живу недовго

Скажи смерті, що я вітрила натягнув, я чую, як поселення співає

Сабе, Сабе, Сабе, Сабе

Легенди вмирають молодими, і тому я живу недовго

Подивимося, куди мені тоді йти

Чого я можу від цього очікувати?

Скажи мені, як далеко я можу зайти на цю річ

пішов?

Навіть не перед 10 000 вболівальників у Мюнхені на RIN як підтримку

Я тремтів, як того дня, коли був перед друзями та братами і сестрами

«Німбус» виступав перед 500 людьми, я ще пам’ятаю

Після шоу мій брат був у мене на руках

Ми, кажу вам, плакали, як діти в гардеробі

Я не так добре спав з тієї зими

Якщо я завтра помру, запитай у вулиці, чи не сумують за мною

Згадайте розмови з мамою за кухонним столом

Четверта година ранку, такої розмови, якої ти більше ніколи не будеш

Скажи мені, чому я досі ношу це місто, поки не зламається спина?

І чому місто не має такої ж любові до мене?

Мені снилися золоті ланцюги, маски та колюча зброя

Ночами я сидів на сходах з мертвим виразом обличчя

Коли перший поліцейський схопив мене у шістнадцять років

Пошкодив ребра, а потім засміявся мені в обличчя

Ночі, яких я хотів би ніколи не бути поруч

Толстовка червона, щоки в синцях

Здобич у моїй кишені, слизняк у вольво та сатла в легенях

Побачте нульову відмінність між Opps і Bull'n

Але подивіться на мене сьогодні, моє місто дивиться на мене, як на Майкла

Чорний, заробляй гроші, як білий

Я відчуваю себе Тоні, Де Ніро в ролі Капоне, тому що мене ніхто не чіпає

Кожен з моїх друзів поміщається в одній руці

Усі удари, без практики

Це для моїх хлопців з Мангейма, чоловіче, франкфуртські нігери

Хлопчики з Майнца, малюкам з колонії папуг

Для двоюрідних братів з дому без візи

Подивіться, де ми сьогодні, навіть без іспиту на атестат зрілості

Я відчуваю себе Нью-Джек Сіті, Ніно Брауна, Уеслі Снайпса

Елла Фіцджеральд, Ніна Сімон і Баррі Уайт

Хоча останнім часом багато чого було неспокійним

Я знаю, що як би негарно це не було, я завжди відстаю

Немає кола розвороту, у мене немає гальм

Хо, я керую Бенцом, доки Жнець не потисне мені руку

Я відчуваю себе Майком, бо йду, як легенда

Спали мою плоть, і все, що залишиться врешті-решт, не що інше, як одне

Дух

«Ніколи не мало значення, звідки прийшов дух і чого він хотів.

Відтоді, як він це зробив

вперше з'явився.

Він був частиною поселення.

І поселення було частиною

ним.

Він привид.

Думка.

Ідея.

невинний неважливо

зловмисний чи мирний.

Тому вони ніколи не змогли його зловити.

Скільки б ланцюгів на нього не наділи.

Такий великий розум вони могли б

не ловіть».