The Old Churchyard - Offa Rex

Come, come with me out to the old churchyard

I so well know those paths 'neath the soft green sward

Friends slumber in there that we want to regard;

We will trace out their names in the old churchyard

Mourn not for them, their trials are o’er

And why weep for those who will weep no more?

For sweet is their sleep, though cold and hard

Their pillows may be in the old churchyard

And I know that it’s vain when our friends depart

To breathe kind words to a broken heart;

And I know that the joy of life is marred

When we follow lost friends to the old churchyard

But were I at rest 'neath yonder tree

Oh, why would you weep, my friends, for me?

I’m so weary, so wayworn, why would you retard

The peace I seek in the old churchyard?

Why weep for me, for I’m anxious to go

To that haven of rest where no tears ever flow;

And I fear not to enter that dark lonely tomb

Where our Savior has lain and conquered the gloom

I rest in the hope that one bright day

Sunshine will burst to these prisons of clay

And old Gabriel’s trumpet and voice of the Lord

Will wake up the dead in the old churchyard

Ходімо, виходь зі мною на старий церковний цвинтар

Я так добре знаю ці стежки під м’якою зеленою травою

Друзі дрімають там, яких ми хочемо поважати;

Ми розшукуємо їхні імена на старому церковному цвинтарі

Не сумуйте за ними, настали їхні випробування

І чого плакати за тими, хто більше не буде плакати?

Бо солодкий їхній сон, хоч холодний і твердий

Їхні подушки можуть бути на старому церковному подвір’ї

І я знаю, що марно, коли наші друзі розходяться

Вдихнути добрі слова до розбитого серця;

І я знаю, що радість життя зіпсована

Коли ми їдемо за втраченими друзями на старе церковне цвинтар

Але якби я отпочивав під тим деревом

Ой, чому ви плачете, друзі мої, за мною?

Я такий втомлений, такий втомлений, чому б ти гальмував

Спокою, якого я шукаю на старому церковному подвір’ї?

Навіщо плакати за мною, бо я хочу піти

До того притулку спочинку, де ніколи не течуть сльози;

І я боюся не увійти в ту темну самотню гробницю

Де наш Спаситель ліг і переміг морок

Спочиваю в надії, що одного світлого дня

До цих глиняних в’язниць увірветься сонце

І труба старого Гавриїла і голос Господа

Розбудить мертвих на старому подвір’ї