Bonny May - Offa Rex

Bonny May, a shepherding has gone

To call the sheep to the fold

And as she sang, her bonny voice it rang

Right over the tops of the downs, downs

Right over the tops of the downs

There came a troop of gentlemen

As they were riding by

And one of them has lighted down

And he’s asked of her the way, way

And he’s asked of her the way

«Ride on, ride on, you rank riders

Your steeds are stout and strong

For it’s out of the fold I will not go

For fear you do me wrong, wrong

For fear you do me wrong»

Now he’s taken her by the middle jimp

And by the green gown sleeve

And there he’s had his will of her

And he’s asked of her no leave, leave

And he’s asked of her no leave

Now he’s mounted on his berry brown steed

He soon o’erta’en his men

And one and all cried out to him

«Oh, master, you tarried long, long

Oh, master, you tarried long»

«Oh, I’ve ridden East and I’ve ridden West

And I’ve ridden o’er the downs

But the bonniest lass that ever I saw

She was calling her sheep to the fold, fold.»

She’s taken the milk pail on her head

And she’s gone lingering home

And all her father said to her

Was;

«Daughter, you tarried long, long

Oh, daughter, you tarried long»

«Oh, woe be to your shepherd, father

He takes no care of the sheep

For he’s builded the fold at the back of the down

And the fox has frightened me, me

And the fox has frightened me»

«Oh, there came a fox to the fold door

With twinkling eye so bold

And ere he’d taken the lamb that he did

I’d rather he’d taken them all, all»

Now twenty weeks were gone and past

Twenty weeks and three

The lassie began to fret and to frown

And to long for the twinkling eye, bright eye

And to long for the twinkling eye

Now it fell on a day, on a bonny summer’s day

That she walked out alone

That self-same troop of gentlemen

Come a-riding over the down, down

Come a-riding over the down

«Who got the babe with thee, bonny May

Who got the babe in thy arms?»

For shame, she blushed, and ay, she said

«Oh, what good man my own, own»

«You lie, you lie, you bonny, bonny May

So loud I hear you lie

Remember the misty murky night

I lay in the fold with thee, thee

I lay in the fold with thee

Now he’s mounted off his berry brown steed

He’s sat the fair May on

«Go call out your kye, father, yourself

She’ll ne’er call them again, again

She’ll ne’er call them again.»

Oh, he’s Lord of twenty plough of land

Twenty plough and three

And he’s taken away the bonniest lass

In all the South country, country

In all the South country

Бонні Мей, пастух пішов

Щоб закликати овець у кошару

І коли вона співала, її чудовий голос дзвонив

Прямо над вершинами спусків, спусків

Прямо над вершинами спусків

Прийшла група джентльменів

Коли вони їхали

І один із них згас

І він запитав у неї шлях, шлях

І він запитав у неї шлях

«Їдьте далі, їдьте далі, ви розраховуєте вершників

Ваші коні міцні й сильні

Бо це поза межами, я не піду

Через страх, що ти зробиш мене не так, не так

Бойся, що ти помиляєш мене»

Тепер він узяв її за середину

І за зеленим рукавом сукні

І ось у нього була її воля

І він попросив не відпустки, піти

І він попросив не відпустки

Тепер він сів на свого ягідного коричневого коня

Незабаром він запропонував своїх людей

І всі кричали до нього

«Ой, пане, ти довго-довго затримався

Ой, пане, ти довго затримався»

«О, я їздив на Схід і їздив на Захід

І я катався по спусках

Але найгарніша дівчина, яку я бачив

Вона кликала своїх овець у кошари, кошари».

Вона взяла відро з молоком на голову

І вона затрималася додому

І все сказав їй батько

Був;

«Доню, ти довго-довго затрималась

Ой, дочко, ти довго затрималась»

«О, горе твоєму пастуху, батьку

Він не дбає про овець

Бо він створив складку на задній частині пуху

А лисиця мене, мене, налякала

А лисиця мене налякала»

«Ой, підійшла лисиця до дверей

З таким сміливим блиском оком

І до того, як він взяв ягня, що він зробив

Я б хотів, щоб він забрав їх усіх, усіх»

Тепер двадцять тижнів минуло

Двадцять тижнів і три

Дівчинка почала хвилюватися і хмуритися

І бажати за мерехтливими очима, яскравими очима

І багати за мерехтливими очима

Тепер це припало на день, на прекрасний літній день

Що вона вийшла сама

Той самий загін джентльменів

Приїжджайте верхи над вниз, вниз

Приїжджайте верхи над вниз

«У кого з тобою була немовля, красуня Мей

Хто тримав дитину на руках?»

Від сорому вона почервоніла, і так, сказала вона

«Ой, який добрий чоловік мій, свій»

«Ти брешеш, ти брешеш, мила, мила Мей

Так голосно я чую, як ти брешеш

Згадайте туманну темну ніч

Я лежу в отари з тобою, тобою

Я лежав в загоні з тобою

Тепер він сів зі свого ягідного коричневого коня

Він сидів ярмарок у травні

«Іди викликай свого кея, батько, сам

Вона ніколи не подзвонить їм знову, знову

Вона більше їм не подзвонить».

О, він володар двадцяти плугів землі

Двадцять плуг і три

І він забрав найгарнішу дівчину

У всій південній країні, країні

У всій південній країні