Замок - Oddiss

ЗАМОК

Медленно рушатся стены

И зарастают травой;

Запахи праха и запахи тлена,

Ветра унылого вой…

Замок — приют привидений,

Лишь только выйдет Луна.

Полный волшебных видений —

В темном провале окна.

Рыцарей смелых сраженья.

Шум и веселье пиров,

Грозных империй паденье,

Тайн полуночных покров.

Всюду бурьян и терновник,

Да, по колено, дурман,

Ярко алеет шиповник,

Сизый клубится туман…

Древний камень точит вода,

Спуск в подвалы — узок и крут,

Ты ходить не вздумай туда,

Знай — живых там точно не ждут!

Солнца свет тает во тьме,

Призрак ходит, шурша,

По подземной тюрьме —

Прячься в пятки душа!

Солнце садится за башни,

Темные окна молчат —

Тот же для них день вчерашний,

Что и семьсот лет назад…

Всех тех, кого стены знали,

Уже не носит земля.

С оттенком легкой печали —

Запомнит Замок — меня…

ЗАМОК

Повільно руйнуються стіни

І заростають травою;

Запахи праху і запаху тліну,

Вітру похмурого виття…

Замок - притулок привидів,

Щойно вийде Місяць.

Повний чарівних бачень —

У темному провалі вікна.

Лицарів сміливі битви.

Шум і веселість бенкетів,

Грізних імперій падіння,

Таємниця північного покриву.

Всюди бур'ян і тернівник,

Так, по коліна, дурман,

Яскраво червоніє шипшина,

Сизий клубочиться туман.

Стародавній камінь точить вода,

Спуск у підвали — вузький і крут,

Ти ходити не думай туди,

Знай — живих там точно не чекають!

Сонця світло тане у темряві,

Привид ходить, шурхіт,

За підземною в'язницею—

Ховайся в п'яти душа!

Сонце сідає за вежі,

Темні вікна мовчать

Той же для них день вчорашній,

Що й сімсот років тому...

Усіх тих, кого стіни знали,

Вже не носить земля.

З відтінком легкої печалі —

Запам'ятає Замок — мене…