In the Garden of Hyacinths - Obsequiae

Arise before auroral fire

Through the stone and thuja spires

Toward the gardens landing

Where petals aureate fire

All the groves still speak their names

Clarion echoes in effulgent flame

Violets so cold and abating

As cruel winds have come

To repose them from life

I’ve been alive for all these years

Counting the stars as they grow ever near

By empyrean dawn aflame

Sidereal light moves in my name

Crown me and speak my name

Come with me, far from here

Do you remember when Gods were still here?

Not lost in the depths of the brackens green

Or the sorrows of yesteryear

In the gardens of their hyacinths

We still find them near

Disconsolate cries

From the groves that lay forsaken

Marrying the pulse and the spirit

Of all that would have them awaken

Altars abandoned

Everlasting fountains of light

Встаньте перед полярним вогнем

Через кам'яні і туї шпилі

До садів посадка

Де пелюстки сяють вогонь

Всі гаї ще говорять свої назви

Clarion відлунює сяючим полум’ям

Фіалки такі холодні й вщухають

Як налетіли жорстокі вітри

Щоб відпочити їх від життя

Я був живий усі ці роки

Підраховуючи зірки, коли вони ростуть ближче

Загоряється емпірейським світанком

Сидеричний світло рухається в мого ім’я

Увінчайте мене і вимовте моє ім’я

Ходімо зі мною, далеко звідси

Ви пам’ятаєте, коли Боги ще були тут?

Не губиться в глибині зелених скоб

Або печалі минулого

У садах їхніх гіацинтів

Ми все ще знаходимо їх поблизу

Безтішні крики

З гаїв, що лежали покинуті

Поєднання пульсу і духу

З усього, що могло б їх прокинути

Вівтарі занедбані

Вічні фонтани світла