Emanations Before the Pythia - Obsequiae

I dream of a cursed adyton

Where the springs once sang

Their songs resounding

In haunted timber and joyful birds

Their voice is now silent

Quelled by the ages

And now there is a stillness

An air so familiar

A palpable curse

In the boughs of the timber

Watching shadows dance

Over the pools mirror

There the light is cast

And her face becomes clearer

In the depths of the water

A dulcet voice beckons

Deep in the Earth

Are the colours of the heavens

We once left our bodies upon a mountain

With calloused hands and blisters

Emerging through the alpine torrents

Falling into dusk as sisters

You were like those vespertine flowers

And I only knew you in their hours

When we bask in this dream

Our wills fall silent beneath the wells of this world

Absence and scars are all we know

Lone keening cries of the fauna

Carry through the woods as a curse

Crestfallen birds descend here

And are the first to answer their call

How is the air still yielding while these fires glow?

We stare towards our descent below

Into the traces of eternity waiting

Я мрію про проклятого адітона

Де колись співали джерела

Їхні пісні звучні

У привидах деревини та радісних птахів

Їхній голос зараз тихий

Придушений віками

А тепер тиша

Таке знайоме повітря

Відчутне прокляття

На сухах деревини

Спостерігаючи за танцями тіней

Над басейнами дзеркало

Там виливається світло

І її обличчя стає ясніше

У глибіні води

Приємний голос манить

Глибоко в Землі

Це кольори неба

Одного разу ми залишили свої тіла на горі

З мозолистими руками і пухирями

Випливаючи через альпійські потоки

Падають у сутінки як сестри

Ти був схожий на ті веспертинові квіти

І я знав тебе лише в їхні години

Коли ми гріємось в цій мрії

Наша воля замовкає під криницями цього світу

Відсутність і шрами – це все, що ми знаємо

Самотні пронизливі крики фауни

Проносити через ліс, як прокляття

Сюди спускаються вбиті птахи

І вони першими відповідають на їхні дзвінки

Як повітря все ще поступається, коли ці вогні світяться?

Ми дивимося на наш спуск внизу

У сліди вічності очікування